Зеров Микола Костянтинович Легенда однієї садиби

Розміщено Шкільні твори в 6 февраля 2014

С. Лагерлеф І

Скрипаль і крамар із метких селян

Купив маєток, озеро і рудні,

І білий дім в околиці безлюдній

На острові зарослім — Мункгюттан.

Минули роки. Предківський талан

Украй розвіяли суворі будні,

І фру Турботи подихи облудні

Діткнулись саду і густих альтан.

Тоді, щоб одвернуть руїну й поруб,

Нащадок взявся за крамарський короб,

Пішов, як дід, по селах і лісах.

Та як погамувати фру Турботу?

Хто божевільним вздрів родинний дах,

Чи є тому надія повороту?

10.02.1932 ІІ

Так! Бо не вік на водах темний лід,

А в домі кажани єдині гості:

Встає з могили в загадковій млості

Зоряноока молода Інгрід.

Подяка в серці залишає слід,

Мов полозки на крижанім помості…

О ви, чуття самовіддані й прості,

Як красите ви бідний людський рід!

Ви безум розірвали на лахміття.

Ліс перед вами схилить верховіття

І себелюбство згине, як туман.

Що горе? Втіхи тимчасова маска!

І процвіте спустілий Мюнкгюттан,

Мов ця далекарлійська тепла казка.

11.02.1932.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций