Симоненко Василь Андрійович Муза і редиска

Розміщено Шкільні твори в 6 февраля 2014

Знов на лірику тягне. І знову,

Тільки виповзе вірш з-під пера,

Заведе моя жінка розмову,

Що за розум узятись пора.

І почне гомоніти й повчати,

Дорікати і лаять щодня:

В голові в тебе тільки дівчата,

Ну, хіба ж ти людина? Свиня.

Де ти взявся мені на досаду?

Глевтяки в тебе, видно, в душі!

І немає ні грому, ні граду

На твої недотепні вірші.

Без пощади, вагання і жалю

Кожне слово б’є в ціль мов снаряд.

Посадить мене треба на палю

Зо страшними злочинцями вряд.

О домашній страшний Торквемадо!

Не спіши ти мене розпинать.

Я і сам був би сонячно радий,

Коли б віршів не вмів римувать.

Чом, як клали мене у колиску,

Не втовкмачили «жисті» суть;

Вигідніш продавати редиску,

Ніж поетом на світі буть.

30.08.1960.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций