Вільям Гібсон Джонні Мнемонік — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 3 февраля 2014





- Може ти хочеш чверть мільйона за те що віддаси це мені й підеш прогулятися? - Жирна долоня піднялася, нервово провела зблідлим худим обличчям.

- Чого я хочу, - сказала вона, клацнувши пальцями, і пульт почав крутиться, поблискуючи, - це працювати. Роботу. Твій хлопець пошкодив собі зап’ястя.

Ральфі різко випустив повітря з легенів і почав реготати, демонструючи зуби, які не підтримувалися на рівні стандартів Крістіана Вайта. Ось тут вона відключила блокувач.

- Два мільйони, - сказав я.

- Моя людина, - сказала вона й засміялася. - Що в сумці?

- Дробовик.

- Грубо. - Це міг бути й комплімент.

Ральфі мовчав.

- Звати Мілліонс. Моллі Мілліонс. Хочеш звідси забратися, бос? Люди починають озиратися.- Вона піднялася. Вона носила шкіряні джинси кольору висохлої крові.

І я помітив, що дзеркальні окуляри були хірургічною накладкою, їхній сріблистий метал плавно піднімався з її високих вилиць, немов закриваючи очі в очницях. В них я побачив подвійне відображення свого нового обличчя.

- Мене звати Джонні, сказав я. - Ми візьмемо містера Фейса з собою.





Він чекав нас на вулиці. Виглядав, як звичайний тех-турист в пластикових сандалях й дурнуватій гавайці, вкритій рекламами найпопулярнішого мікропроцесора його фірми; приємний невеликий чоловік, з категорії тих, хто, швидше за все, закінчує своє життя звалившись п’яним на стійку бара, де подають мініатюрні рисові крекери з гарніром з водоростей. Він мав вигляд людини, яка буде співати корпоративний гімн і при цьому плакати, буде нескінченно трясти руку барменові. І звідники, і спекулянти дадуть йому спокій, обізвавши вродженим консерватором. Без великих вимог та обережний з грошима, коли вони були.

Згодом я помітив, що вони ампутували йому частину великого пальця лівої руки, десь за першим суглобом, і замінили його пустотілим протезом, у якому були заховані котушка й гніздо з псевдоалмазів Оно-Сендай. Вони акуратно намотали на котушку три метри мономолекулярного волокна.

Моллі відправилася щось з’ясовувати з Сестрами Магнетичного Собаки давши мені можливість вивести Ральфі за двері за допомогою спортивної сумки, притиснутої до низу його спини. Здавалося вона їх знала. Я чув, як темношкіра засміялася.

Я рефлексивно глянув вгору - можливо, тому, що ніяк не міг звикнути до всього цього: до ширяючих арок світла й тінями від геодезик над ними. Мабуть це мене і врятувало.

Ральфі йшов далі, але не думаю, що він намагався втекти. Думаю, він вже здався. Можливо він здогадався з чим ми мали справу.

Я вчасно опустив погляд, щоб побачити, як він розвалюється.

Якщо прокрутити плівку назад, можна побачити, як Ральфі робить крок і в цю мить маленький тех, посміхаючись, з’являється невідомо звідки. Імітація поклону, і великий палець його лівої руки відпадає. Справжній трюк фокусника. Великий палець зависає в повітрі. Дзеркала? Нитки? Ральфі зупиняється, він повернутий спиною до нас, темні півмісяці поту проступають в пахвах його світлого літнього костюма. Він знає. Він повинен був знати. І ось ця кумедна пучка, важка як свинець, описує дугу, як в цирковому фокусі, і невидима нитка, що з’єднує її з рукою вбивці, буквально проходить через череп Ральфі, трохи вище брови, як батіг огинає все тіло й опускається, діагонально розсікаючи грушоподібний тулуб від плечей до грудну клітку. Розріз настільки тонкий, що кров не бризнула доти, доки синапси не дали збій й перші спазми не підкорили тіло гравітації.

Оповитий рожевою хмарою, Ральфі розвалився на частині. Три окремі частини покотилися плитчастою підлогою. Повна тиша.

Я підняв спортивну сумку і моя рука стиснулуся. Віддача ледве не відірвала мені зап’ястя.





Неначе пішов дощ; потоки води лилися каскадом із лопнувшої геодезики й падали на плити позаду нас. Ми причаїлися у вузькій прогалині між хірургічною й антикварною крамничками. Вона просто виставила край дзеркального ока з-за рогу й повідомила, що перед Дромом стоїть модуль Фольксваген із блимавкою. Вони зчищали Ральфі з підлоги. Щось запитували.

Я був весь покритий обпаленим білим пухом. Тенісні носки. Спортивна сумка перетворилася в розірвані пластикові наручники навколо зап’ястя.

- Не розумію, чорт візьми, як я міг промазати.

- Тому що він швидкий, дуже швидкий. - Вона сиділа навпочіпки, обійнявши руками коліна, і розгойдувалася на каблуках вперед-назад. - Його нервова система надзвичайно збуджена. Зібрана на замовлення. - Вона посміхнулася й тихенько скрикнула, демонструючи захоплення. - Я збираюся знайти цього хлопця. Ще сьогодні. Він найкращий, номер один, найдорожчий, витвір мистецтва.

- За два мільйони цього хлопця ти одержиш можливість витягти звідси мою задницю. Твій приятель переважно вирощений у пробірці в Чиба Сіті. Він кіллер у Якудз.

- Чиба. Так. Бачиш, Моллі теж була в Чибі. - І вона показала мені свої долоні, трохи розвівши пальці. Довгі й тонкі пальці, надто білі порівняно з яскраво-червоними полірованими нігтями. З укриттів під нігтями виступало десять лез; кожне - вузький гострий з обох боків скальпель з світло-блакитної сталі.







Я ніколи не проводив багато часу в Нічному Місті. Там мені ніхто не платив щоб я пам’ятав, але більшість з них регулярно платили за те, щоб забути. Покоління снайперів палили по неону доти, доки бригади ремонтників не змирилися. Навіть на обід світлові дуги були попелясто-чорні на фоні найбліднішої з перлин.

Куди податися, коли найбагатша кримінальна організація світу намагається намацати тебе своїми спокійними довгими пальцями? Де зникнути від Якудз, які настільки могутні, що володіють трансляційними супутниками і як мінімум трьома шаттлами? Якудзи - справжня міжнаціональна корпорація, як Ай-Ті-Ті чи Оно-Сендай. За п’ятдесят років до мого народження Якудзи вже поглинули китайські Тріади, Мафію і Юніон Корс.

У Моллі була готова відповідь: Ти ховаєшся в пеклі, в найнижчому колі, де будь-яка дія ззовні створює швидко розбіжні концентричні хвилі чистої погрози. Ти ховаєшся в Нічному Місті. Ще краще, ти ховаєшся над Нічним Містом, тому що це пекло вивернуте навиворіт і дно його казана торкається неба - неба, яке Нічне Місто ніколи не бачить, потіючи під своїм покривалом з акрилопластика - нагорі, там, де Прим Техи принишкли в темряві як горгули, приліпивши до губ контрабандні цигарки.

У неї була також інша відповідь.

- Отже, ти міцно й надійно замкнений, Джонні-сан? До тієї програми ніяк не можна добратися без пароля? - Вона повела мене в тінь, що чекала за освітленою платформою Труби. Бетонні стіни були покриті шарами граффіті, які нагромадилися за багато років, закрученими в єдину метакаракулю гніву й розчарування.

- Інформація, що зберігається, передається через каскад модифікованих мікрохірургічних протезів. - Я протараторив скорочену версію моєї стандартної рекламної легенди. - Код клієнта зберігається в спеціальній мікросхемі; крім Спрутів, про які в нашій професії не люблять говорити, не існує можливості відтворити вашу кодову фразу. Її не виріжеш, не отримаєш за допомогою наркотиків чи катувань. Я її не знаю, ніколи не знав.

- Спрути? В’юнкі тварини з багатьма кінцівками? - Ми вийшли на пустий вуличний ринок. Фігури в тіні спостерігали за нами через імпровізовану площу, завалену риб’ячими головами й гниючими фруктами.

- Надпровідникові квантові детектори збурень. Використовувалися під час війни для виявлення підводних човнів і розпізнавання ворожих кіберсистем.

- Справді? Військові штучки? З часів війни? А Спрут прочитає цю твою мікросхему? - Вона зупинилася, і я відчув на собі її погляд, схований подвійними дзеркалами окулярів.

- Навіть найпримітивніші моделі можуть вимірювати магнітне поле потужністю одна мільйонна земного; це як підслуховувати шепіт на ревучому стадіоні.

- Поліція вже може робити таке за допомогою параболічних мікрофонів чи лазерів.

- Проте твої дані все ще в безпеці. - Професійна гордість. - Жоден уряд не дозволить своїм поліцейським мати Спрутів, навіть в інтересах безпеки. Занадто великий ризик конфліктів між різними службами; вони можуть влаштувати щось на зразок Вотергейта.

- Військові штучки, - сказала вона. Її посмішка блиснула в сутінках. Військові штучки? У мене там внизу є приятель, який служив в армії, звати Джонс. Я думаю, тобі варто було б з ним зустрітися. Він сидить на голці. Так що нам прийдеться щось йому принести.

- Наркоман?

- Дельфін.







Він був більше ніж дельфін, хоча з точки зору іншого дельфіна він міг би видатись чимось меншим. Я дивився, як він ліниво кружляє у своїй оцинкований цистерні. Вода хлюпнула через край, намочивши мої туфлі. Він був залишком останньої війни. Кіборг.

Він піднявся з води, показуючи нам покриті нальотом пластини вздовж своїх боків, ще один візуальний трюк; сила й легкість його рухів були сковані лускою з безглуздої доісторичної броні. Дві опуклості по обидва боки черепа були сконструйовані для розміщення в них сенсорних пристроїв.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций