Жадан Сергій Вікторович Пам’яті В. К

Розміщено Шкільні твори в 22 января 2014

Погода, погода, повільно сідає на руки,

Мов навчений птах, облітаючи пастку міґрацій.

Суботня утома і гострі липневі сполуки

Все більше помітні

В примхливому диханні станцій.

Ще поночі тягнеться в небі оголений протяг.

Вгортаються в тишу дерева — коричневі, темні.

Твої сновидіння, зібравши розкиданий одяг,

Ідуть повз ремонтні склади

І забуті майстерні.

Іще вартовий стереже павутину за вітром,

Ламаються відстані — що я у цьому порушу?

І тихий Господь вимикає, виходячи, світло,

І точеним шприцом

Із тебе витягує душу.

1997.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций