Санін

Розміщено Вільні теми в 5 ноября 2014

Санін елементарний у своїх вчинках, свідомо депсихологизирован автором, але у його великих монологах розосереджений комплекс ідей, вже по попереднім розповідям Арцыбашева, чи предваряющих судження героев-идеологов у його майбутніх творах: Токарєва (повість «Робочий Шевирьов»), Мижуева (повість «Мільйони»), Наумова і Михайлова (роман «У останньої межі»). Романні антиподи Саніна (Сварожич, Семенов) легко впізнавані – це шаржовані «двійники» героїв ранніх творів Арцыбашева. Юрій Сварожич, постійний співрозмовник Саніна, – єдиний персонаж романічного типу, його свідомість – головний об’єкт психологічного аналізу. Він постає у романі живої ілюстрацією декларованих Саніним «законів» життя: поїденого рефлексією героя перемелює її «криваве колесо». Смерть його безглузда, але закономірна, з погляду Арцыбашева: в людини, бреде по духовному бездоріжжю, на відміну впевненого у непорушності своїх принципів Саніна, немає майбутнього. Журнальна публікація роману одразу викликала гострий інтерес читачів критиків. Тільки 1907 – 1908 роках з’явилося понад двадцять рецензій і відгуків про неї. А кількість «друзів» і шанувальників Саніна, пропагандистів його життєвої філософії і последователей-практиков (особливо серед учнівської молоді) взагалі піддається обліку. «Кілька років Санін був біблією кожного гімназиста і гімназистки России»6, – свідчить Д. П. Святополк-Мирський. У перших газетних відгуках були висловлені суперечливі оцінки роману, однак їх потребують домінувала думка про центральному становище у ньому «проблеми статі». Так, оцінивши «Саніна» як велика явище сучасної літератури, рецензент газети «Одеські новини» (1907, 8 березня) зазначив зайвий «реалізм» з розробки «зоологічних мотивів в людські стосунки». Автор замітки у газеті «Русь» (1907, 22 червня) обрушився на порнографичность «Саніна». У «Русскими ведомостями» (1907, 14 червня) Арцыбашев піддався критиці за «різко песимістичний погляд на людини» – саме у цей, сутнісно зовсім на головний мотив роману звернув увагу рецензент. Критик «Біржових відомостей» А. А. Ізмайлов вважав основний заслугою Арцыбашева-романиста спробу «намалювати людини нової етики», але думав, що «цінність роману зронює» неясне ставлення самого до Санину8. Перші відгуки про роман, безсумнівно, привернули увагу читачів до твору, у якому колишні життєві цінності зазнали настільки рішучої ревізії. Як свідчить нинішній автор однієї з докладних у цілому дуже доброзичливого нарису творчості Арцыбашева П. З. Коган, заголовний герой роману «справив майже безприкладну у літературі сенсацію своєю появою». Надалі діапазон оцінок «Саніна» був досить широкий: від захоплення, викликаних тим, що Арцыбашеву який із сучасних письменників вдалося показати людини «нової моралі» і створити «культ тіла», до брані на адресу автора, почав «порнографічний бум» в белетристиці. У цьому «Санін» розглядався в близькому, як здавалося деяким критикам, контексті – його наводили за один ряду зустрічей за появою 1907 – 1908 роках творами М. А. Кузмина (повість «Крила»), Л. Д. Зиновьевой-Аннибал (повість «Тридцять три виродка»), А. П. Кам’янського (розповіді «Чотири», «Леда», «Сонце»). Арцыбашева, уважно філера за відгуками преси, особливо тривожили безпідставні, з його погляду, звинувачення у порнографії. Вже на початку літа 1907 року писав А. Р. Крандиевской про «цькуванні» буржуазних газет: «Спасибі за Ваші добрі промови “Санине”. Радий їх чути, серед тієї дивовижною здуру, вузькості і фарисейству цькування, яку підняли навколо мене буржуазні газети. Хоч як звик я спокійно ставитися до всього, все-таки тяжко бачити, що всі суспільство прозирає у моїй праці усе, що мені дорого, і шукає, як собака, лише падали, підбиваючи під гул порнографії і писання Кам’янського про голих дам й моя, майже побожне ставлення до пристрасті з її правами». Включившись полеміку про роман, Арцыбашев неодноразово підкреслив, що ні збирався акцентувати в «Санине» проблему статі. Проблема, по Арцыбашеву, – лише деякі з проблематики твори, головна мета якого – проголосити нову «філософію життя». Близько знав письменника критик П. М. Пильский зазначив у спогадах: «Цей роман він вважав філософським. Йому здавалося, що Санін є це й його особистим сповіданням, але й розкриттям дум і первісність почуттів всього сучасного йому покоління».


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций