Творчий і життєвий шлях Булгакова Михайла Опанасовича

Розміщено Морально-етичні теми в 8 октября 2012

М. А.Булгаков народився 3 (15) травня 1891 р. у Києві в сім’ї професора Київської духовної академії. В 1916 р. він закінчив медичний факультет Київського університету Працював лікарем у Никольской сільській лікарні під Смоленськом (цей етап його біографії послужить матеріалом для книги “Записки юного лікаря”). В 1919 р. Булгаков був мобілізований у Добровольчу армію А. І. Денікіна, служив військовим лікарем, тоді ж почав друкуватися в газетній періодиці Північного Кавказу. В 1921 р. письменник переїхав у Москву, з тим “щоб залишитися в ній назавжди”, як він напише в автобіографії.

Активно публікувався в багатьох газетах і журналах Москви. Головним місцем роботи для письменника стала газета “Гудок”, де він познайомився з В. Катаєвим, Ю. Олешей, Е. Петровим, И. Ильфом, И. Бабелем і іншими молодими письменниками. У зв’язку з великою зайнятістю газетною роботою займатися власною творчістю письменникові доводилося уривками. Провідні жанри його ранньої творчості - фейлетони, нариси й оповідання.

Неабияке дарування письменника виявилося в повістях першої половини 1920-х гг. “Дьяволиада”, “Фатальні яйця” і “Собаче серце”. Перший роман письменника “Біла гвардія” публікувався в 1925 р. фрагментами на сторінках журналу “Росія” (були надруковані перші 13 глав, після чого журнал був закритий). В 1926 г. у Московському Художньому театрі була поставлена п’єса “Дні Турбиних”, створена Булгаковим як інсценівка “Білої гвардії” (у ході численних переробок письменник істотно трансформував сюжет добутку; піддалася перетворенням і система персонажів).

Із цього часу письменник більшу частину свого часу й сил віддає театру: в 1930-е рр. написані п’єси “Зойкина квартира” (1926), “Біг” (1928), “Адам і Ева” (1931) і біля десятка інших п’єс і інсценівок. Однак відносини з театральною цензурою в драматурга складалися погано: після “Днів Турбиних” жодна з п’єс так і не побачила світла рампи при житті автора. Паралельно із драматургічною роботою Булгаков з кінця 1920-х гг. обмірковує задум свого головного добутку - роману “Майстер і Маргарита”.

Робота над ним тривала аж до лютого 1940 р. Цей роман став творчим заповітом одного з найбільших майстрів російської літератури XX століття. Письменника не стало 10 березня 1940 р. Він похований у Москві, на Новодівочому цвинтарі. Поетика Булгакова Відкриваючи будь-який збірник творів Булгакова на сторінці “Зміст”, проникливий читач обов’язково відзначить зовнішню строкатість заголовків: “Записки юного лікаря”, “Театральний роман”, “Собаче серце”, “Біла гвардія”.

Герої Булгакова з’являються перед читачем те в білому халаті (як московський професор Преображенський або повітовий ескулап з Мурьинской лікарні), те у військовій формі (як персонажі “Білої гвардії”), те в шкіряній куртці із чужого плеча (як “завідувач підвідділом очищення Москви від бродячих тварин” Кульок). Місцем дії виявляється те Москва, те Мурье, що в сорока верстах від Грачевки (причому географічна конкретика стосовно цьому “ведмежому куту” стає просто недоречна - ясно, що це десь “дуже далеко”), те древній Ершалаим і палац прокуратора Іудеї. Сусідство “речей неспільних” проявляється не тільки на макрорівні булгаковської прози: зовні контрастні епізоди, деталі, характеристики пронизують будь-який твір Булгакова. На сторінках “Майстра й Маргарити” поруч виявляються імена легендарного Понтія Пілата й безвісного поета Сашки Рюхина, Римського (правда, без продовження, що напрошується, - Корсакова) і Берліоза (втім, теж не композиторів); в “Собачому серці” у єдиному ладі “пролетарських вождів” виявляються енгельс, Каутский, Поліграф Кульок і Швондер.

Формулою подяки й відданості стає, наприклад, фраза: “Цілую штани, мій благодійник!” або: “Пинайте менявашими фетровими черевиками в рило, я слова не вимовлю” (”Собаче серце”). Полум’яна прогулянка кота Бегемота по “Грибоєдову” закінчується тим, що свої браунінг і примус (оборотний увага на ступінь сполучуваності “аксесуарів”) він поміняв на врятований у пожежі “кухарський, наполовину обГорелий халат” і “цільну сьомгу в шкірі й із хвостом”; при цьому комічний контраст “половини халата” і “цільної сьомги” цікавий Булгакову тією самою мірою, у яка й фінальна розмова Воланда з Левием Матвієм про долі Майстра.

Філософська дискусія й портрет Бегемота, що привітально помахав Воланду семгиним хвостом, мирно уживаются на одній сторінці. Зовнішня несполучуваність “мікроелементів” і внутрішня єдність художнього “макросвіту” - найважливіші відмітні риси творчості Булгакова. Сполучення разнопланових елементів оповідання найбільше чітко проявляється в романі “Майстер і Маргарита” - насамперед на рівні його язикової структури. Герої роману говорять кількома мовами: бесіда Иешуа з Понтієм Пілатом іде на арамейських, латинських, грецьких мовах, при цьому зміна мови щораз особливо обмовляється.

Напис “розбійник і заколотник” на дерев’яних табличках, прив’язаних до ший страчених в Ершалаиме Гестаса, Дисмаса й Иешуа, була зроблена на двох мовах - арамейському й грецькому. Але при цьому жодного слова, що було б написане по-латински або по-гречески, у романі Булгакова немає. Навіть візитна картка “іноземця” Воланда описаний “по-російському”: “Поет <Іван Бездомний> встиг розглянути на картці надруковане іноземними буквами слово “професор” і початкову букву прізвища - подвійне “В”. Сам же “іноземець” не вимовляє жодного слова на якій-небудь іншій мові, крім російського. Таким чином, у язиковій структурі роману знаходить вираження один з найважливіших художніх законів булгаковського миру - абсолютна єдність різнорідних явищ.

При всьому розходженні проблематики, композиційного й мовного ладу творів Булгакова різного років існує кілька найважливіших аспектів, що визначають їхня внутрішня єдність. Виділимо основні: - сполучення й взаимообратимость реальна й фантастичного; - гротескна трансформація побуту в міф, мистики - у щоденність; - сатиричне зображення сучасної письменникові радянської дійсності як трагифарсового миру, у якому царюють инфернально-демонічні сили; - протипоставлений навколишньому світу - ворожому й майже завжди агресивному - булгаковський герой: він наділений творчими здатностями й художнім талантом, але майже завжди слабшав і уразливий; - загальний принцип розміщення персонажів: учитель (Иешуа, Майстер, професор Преображенський) - учень (Левий Матвій, Іван Бездомний, доктор Борменталь) - зрадник або провокатор (Іуда, Алоизий Могарич, барон Майгель, Швондер); - інваріантна сюжетна схема: руйнування гармонічного (ідилічного) миру героя - і його реальне або ірреальне відновлення; - амбивалентность (подвійність) змістовних і структурних елементів оповідання: герої Булгакова парадоксально сполучають різні “амплуа” (ката й жертви, учня й зрадника), а традиційно одномірні етичні катеГореї - наприклад, “позитивне” добро й “негативне” зло - стають одночасно позитивними й негативними цінностями. Особливе значення в змістовній структурі творів Булгакова здобувають біблійні, насамперед новозавітні, мотиви й асоціації. У свідомості читача євангельська тема у творчості Булгакова міцно зв’язується з романом “Майстер і Маргарита”.

Однак історія Иешуа й Понтія Пілата є не початком, а кульмінацією тривалого розвитку біблійної теми, що визначила значення й функції безлічі наскрізних мотивів у прозі Булгакова. Протягом всієї творчої еволюції письменника біблійні (євангельські) образи й мотиви вводилися в художню структуру самих різних добутків - від “Записок юного лікаря” ( 1925-1927 гг.) до п’єси “Батум” (присвяченої Сталіну й закінченої в 1939 р.). У контексті окремого добутку їхня присутність може бути майже невідчутно: Булгаков ніколи не прибігає до прямих сюжетних запозичень або створення модернізованих ілюстрацій до біблійних притч. Але в єдиному корпусі всіх булгаковських добутків біблійний підтекст стає видимим, “проявляється” -подібно тому як у малюнках-загадках, якщо правильно настроїти зір, крізь зовнішні лінії осіннього пейзажу починає проступати жіноча особа або контури далекого древнього міста. Парадоксально, іноді травестийно трансформуючись, біблійні образи й мотиви вигадливо вплітаються в гротескну реальність булгаковського миру - але в дивних “перетвореннях” біблійних мотивів читач поступово виявляє внутрішню логіку й стійкі закономірності.

У ранніх творах Булгакова біблійні алюзії й ремінісценції не складалися в самостійний сюжет - але незмінно подсвечивали зображення сучасної дійсності; у фінальному добутку письменника - “Майстру й Маргариті” - сам біблійний сюжет в апокрифічній версії Майстрів став складовою частиною роману про Москву 1930-х рр. Понаблюдаем за деякими закономірностями, якими визначається розгортання біблійних мотивів у творах Булгакова. В “Записках юного лікаря” епізод прибуття випускника медичного факультету в Мурьинскую лікарню, занедбану в невідому глухомань, ретроспективно починає обростати євангельськими асоціаціями.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций