Казки М. Е. Салтикова-Щедріна як політична сатира

Розміщено Морально-етичні теми в 18 июля 2012

Салтиков-Щедрін - один з вели­чайших сатириків миру. Все своє життя він присвятив боротьбі за освобож­дение російського народу, критикуючи у сво­їхніх добутках самодержавство й кріпосництво, а після реформи 1861 року - пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті й психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але й покірність гноблених, їх довго­терпіння, рабську психологію. Розуміючи, що змінити життя може тільки народ, Щедрін намагається раз­будити самосвідомість народу, кличе його на боротьбу. В усій красі рас­крився талант сатирика в його казках. Цей жанр дозволяє сховати щирий зміст добутку від цензури.

Мно­гие казки Щедріна мають политичес­кий підтекст: автор критикував пари­зитизм дворянства, чиновників - всіх тих, хто живе народною працею У казці “Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив” Щедрін зображує двох чиновників, які потрапили на ненаселений ост­рів. Два великих чиновники все своє життя прослужили в реєстратурі, до­торую потім “через непотрібність упра­зднили”. Потрапивши на острів, генерали-дармоїди ледве не з’їли один одного.

Не виявися на острові мужика, без­дельники так і пропали б з голоду, хоча на острові була безліч пло­дов, риби й усякої живності. Наси­тившись, генерали знову приобрета­ют упевненість у собі. “Бач, як хо­рошо генералом бути”, - говорить один з них. У цій казці Щедрін викриває па­разитизм, повну нездатність лю­дей, які давно отвикли від праці, просто існувати Генералам не спадає на думку, що експлуатиро­вать мужика - це ганебно й безвдача­ственно, вони повністю впевнені у сво­їм праві, що на них повинен хтось ра­ботать. Щедрін пише: “Повернувшись обрат­але в Петербург, генерали грошей за­гребли, але й мужика не забули: висла­чи йому чарку Горелки так п’ятак срібла.

Веселися, мужичина”. З такою же силою Салтиков-Щедрін викриває самодержавство в казці “Ведмідь на воєводстві”. Лев у своє далеке воєводство посилає Топти­гиних для втихомирення “внутрішнього су­постата”.

Три Топтигина поміняють один одного на пості в далекому воєводстві. Перший і другий воєводи займалися різного роду злодіяннями: перший Топтигин - дрібними (чижика з’їв), другий - великими (забрал у кресть­ян корову, коня, двох овець, “за що мужики осерчали й убили його”). Тре­тий же Топтигин не хотів кривавих злодіянь, він пішов ліберальним шляхом, за що мужики багато років при­силали йому те корову, то кінь, то свиню, але зрештою, лопнуло терпіння мужиків, і вони расправи­лисій з воєводою. Щедрін показав, що невдоволення народу обумовлене не тільки произ­волом намісників, але й порочністю всієї самодержавної системи. Щедрін викривав пороки саме­державия й в інших своїх казках У казці ” Орел-Меценат” письменник показав відношення верхів до искусст­ву, науці й освіті.

Він робить один висновок: “орли для освіти не потрібні”. У казці “Премудрий піскар” Щед­рин висміює міщанство (”жив тремтів і помирав тремтів”). Осужда­ет автор і ідеалістів-утопістів (казка ” Карась-Ідеаліст”).

Письменник затверджує, що не словами, а виріши­тельними діями можна досягти щасливого майбутнього, і зробити це повинен сам народ. Народ у казках Салтикова-Щедріна талановитий, самобутній, володіє жи­тейской кмітливістю. Мужик робить із власних волось невід і човен у казці про генералів. Письменник з горе­чию затверджує, що народ своїми ру­ками “в’є мотузку, що йому потім накинуть на шию гнобителі”.

Свій стиль Щедрін називає езо­повским: у кожній казці присутству­ет підтекст, різні іносказання. Тісно зв’язані казки Щедріна з на­рідною творчістю: письменник часто вживає народні прислів’я й вираження. Літературна спадщина Щедріна з­ставляет не тільки політична сати­ра. Навіть самі злободенні произ­ведення письменника створені з таким ма­стерством, що по праву належать не тільки минулому, але й сьогоденню, і майбутньому


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций