Орлеанская незаймана характеристика образа Жанни д’арк

Розміщено Морально-етичні теми в 9 сентября 2013

Жанна д’арк у зображенні Вольтера, що неодноразово зверталося до цієї фігури, виступала й “хороброю амазонкою”, “ганьбою англійців” (”Генриада”), і “мужньою дівчиною, що інквізитори й учені у своїй боягузливій жорстокості звели на багаття” (”Досвід про вдачі”), В “Орлеанской незайманій” Ж. з’являється по-крестьянски грубуватої й безмежно наївної. Ж. смаглява, міцно складена, всі зуби її цілі, і вона широко посміхається. Погляду Ж. показані традиційно: вона щиро вірить у свою патріотичну місію й готова до самопожертви для блага батьківщини Полемічна установка й різка антиклерикальна спрямованість добутку спонукали Вольтера ввести в поему численні непристойності й розкуті сцени зваби Ж. , за допомогою яких образ її втрачає героїчні риси, заземлюється й втрачає ореола святості. Настільки ж нетрадиційні й образи Карла VII і його коханки Агнеси, у яких угадувалися Людовик XV і маркіза Помпадур: король слабовільний, сластолюбний і як правитель жалюгідний, Агнеса сполучить у собі лукавство й наївність. Добутку в цілому властива подібність із лицарськими поемами епохи Відродження, хоча цей жанр піддадуть Вольтером травестированию, відповідно до поставленого перед собою завданням


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций