Оповідання А. П. Платонова «Юшка». Тема любові й ненависті навколишнього героя людей

Розміщено Морально-етичні теми в 18 сентября 2012

Коротке оповідання Платонова залишає почуття гіркоти. Поневоле разочаровиваешься в людях, яких зображує автор. Здається, що в місті, де живе Юшка, немає жодного чималої й шляхетної людини, усе перетворилися в тупій і небезпечній тваринах. Моральна й духовна деградація, про яку говорить автор, приводить до появи подібних монстрів. На Русі завжди почитали юродивих, вони сприймалися не як люди, а майже як святі. Подібне відношення до блаженного передавалося з покоління впоколение.

Але в оповіданні Платонова ми бачимо зовсім іншу картину. Нещасний старий Юхим (хоча старим його назвати не можна, адже йому всього лише біля сорока) живе особою, нікому не зрозумілим життям. Юшка не турбується про власний комфорт, йому далека турбота про благополуччя. Він задовольняється такою малістю, щоб тільки лише не вмерти сголоду. Юшка повна любові до навколишнього світу.

Він не розуміє жорстоких дітей, які піддають його образам і глузуванням. Старий думає, що діти просто люблять його, але не знають, як свою любов виразити. У читача діти не можуть не викликати відрази, адже в їхніх дитячих душах уже міцно оселилися й проросли такі якості, як жорстокість, презирство, зарозумілість.

З них виростуть такі ж моральні чудовиська, як і їхні батьки. А про дорослий варто сказати особливо. Вони повністю позбавлені людяності, їм немає виправдання Автор говорить про їх: “У дорослих людей бувало зле горе або образа, або вони були п’яними, тоді серце їх наповнювалося лютою люттю”.

Люди зганяли на Юшці свою злість, били зовсім неповинної людини лише за те, що він був на них не схожий. Юшка безмовно сприймав всі побої й приниження. “Від лагідності Юшки доросла людина приходила в ожесточенье й бив його більше, ніж хотів спочатку, і в цьому злі забував на час своє горе”.

Подібне відношення до зовсім неповинної людини змушує задуматися про такі вічні цінності, як милосердя, доброта, співпереживання В оповіданні практично нічого не говориться про те, як живуть ті, хто кривдить і принижує Юшку. Ми знаємо лише, що вони говорять своїм дітям: “От ти будеш такий же, як Юшка! - Виростеш, і будеш ходити влітку босий, а взимку в худих валянках, і всі тебе будуть мучити, і чаю із цукром не будеш пити, а одну воду!

” За цими словами ховається занепокоєння про власне благополуччя Безумовно, не можна засуджувати людей, якщо вони думають про особистий комфорт. Але хто дав їм право так ненавидіти іншу людину, що має такі ж права на життя? Адже сам Юшка краще інших розуміє цінність життя, у тому числі й власної.

Він важко хворий, у той час сухота (туберкульоз) була невиліковним захворюванням Але, незважаючи на це, Юшка любить життя, насолоджується красою природи, по-доброму ставиться до людей. Особливої уваги заслуговує той факт, що Юшка відмовляв собі у всім, щоб дівчинка-сі-рота могла вчитися. Цей учинок говорить про те, що морально Юшка набагато вище людей, які його оточували. Вони думали тільки про себе, їхнє життя було схоже на порожнє й безглузде існування тварин Вони не зробили ні єдиного доброго вчинку, загрузли в егоїзмі й дріб’язковості. Юшка докорінно від них відрізняється.

У ньому немає ні краплі зла, заздрості, ненависті. Навіть стосовно людей, що повільно вбивали його, у Юшки немає навіть ледь помітного злого почуття Чому ж оточуючі люди не усвідомлюють всієї низькості свого поводження? Їхні вчинки свідчать про те, що суспільство деградувало, духовні цінності забуті. Життя в місті нам представляється похмурої, сіркою, сумовитої.

Усе до єдиного жителі здаються огидними істотами. Якби в оповіданні говорилося про лиха й прикрості, які їх підстерігають, у багатьох читачів це не викликало б ні жалості, ні жалю. Люди, які дозволяють собі так знущатися з безпомічного й беззахисного старого не заслуговують співчуття Юшці відкрито бажають смерті: “Чого ти землю нашу топчеш, боже опудало!

Хоч би ти помер, чи що, може, веселіше б стало без тебе, а то я боюся скучити…” Від таких слів стає страшно. І ці люди вважають себе нормальними. А нещасного старого вони зробили заручником свого настрою. Письменник з гіркотою й болем констатує, наскільки страшно, якщо в людях втрачені людяність і доброта.

Є чи в їхніх душах любов? Або про неї вже ніхто не згадує, залишилася одна лише ненависть, всепоглинаюча й звірина. Створюється враження, що навколишню Юшку люди не люблять нікого, навіть власних близьких. Адже той, у чиїй душі міцно оселилася ненависть, навряд чи здатна на любов.

Юшка безмовно зносить всі мучення, яким його піддають навколишні Він і гине-те саме через один негідника, що у чергову, недобру годину зустрівся на шляху. Цей перехожий ударив Юшку й спокійно пішов додому пити чай. А нещасний старий умер. По суті своєї Юшка став серйозним випробуванням для всіх навколишніх Випробуванням на людяність, якого вони не витримали. Ні в кого не виникло жалю, коли стало відомо про смерть Юшки.

Тільки потім, коли з’явилася незнайома дівчина, що розповіла про те, що зробив для неї злиденний старий, люди потроху стали замислюватися про його життя. Але ці думки були поверхневі й скороминущі. Як це ні парадоксально, але названа дочка Юшки, що завдяки йому одержала утворення, стала в цьому місті лікувати нещасних від страшної хвороби - туберкульозу.

Чи заслуговують люди такої милості? На це питання важко відповісти, тим більше що дівчина зробила свій вибір сама Вона допомагала людям, незважаючи на те, що Юшці ніхто так і не простягнув руку допомоги. Дівчина-Лікар дуже схожий на Юшку, незважаючи на те, що вона дуже мало знала його. Вона також добра, безмовна, повна любові до навколишнім.

У ній немає ні краплі ощадливості, вона навіть не бере гроші сбольних. Фінал оповідання вселяє надію, що хоча б після того, як дівчина з’явилася в місті, жителі задумалися про своє відношення до нещасного старого. Адже якщо цього не відбулося, жертва самого Юшки і його названої дочки виглядають даремними


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций