Твір на тему:Своєрідність творчості поетів «срібного століття» (на прикладі творчості одного з поетів)

Розміщено Морально-етичні теми в 17 августа 2012

“Коли стихає шум епохи, ми починаємо розуміти: за плечима гігантів”, - писав Борис Пастернак. Дейс­твительно, через багато років ми краще розуміємо гени­альность тих, хто затворів у минулому, чиї імена ввійшли в історію. Сьогодні ми всі частіше звертаємося до творчості поетів початку XX століття, відкриваючи для себе нові імена й нові сторони поезії вже визнаних геніїв. Поруч із Блоком устали імена Бориса Пастернаку, Ганни Ахма­товой, Валерія Брюсова, Марини Цветаевой, Осипа Ман­дельштама, Миколи Гумилева й багатьох інших. Епоха, коли вони створювали свої безсмертні вірші, названа “рє­ребряним століттям” російської поезії. Творчість кожного із цих поетів - це унікальний мир, це ще одна грань прекрасного Поезія “срібного століття” немислима без ім’я Миколи Гумилева.

Він завоював симпатії читачів не тільки силою художнього таланта, оригінальністю й досконалістю поетичних одкровень, але й фанати­ческой любов’ю до подорожей, які стали неотъ­емлемой частиною його життя й творчості. Від природи роб­кий, фізично слабкий, він наказав собі стать сильним И рішучим, відправитися в тривалі й ризикований­ние подорожі, стати мисливцем на леви й носорогів, піти добровольцем на фронт під час империалистичес­який війни й нарешті, виявившись у слідчій камі­ре Петроградського губчека, заявити слідчому про своєму “монархізмі”, замість того щоб почати спробу виправдатися й урятувати свою життя. Творчість Гумилева залучає сміливістю, гостротою почуттів, схвильованою думкою. Його вірші наповнені в­лий до життя, експресією, романтизмом. Вони необикно­венно мальовничі й мелодійні.

Мрійливий лірик, він викував свій сильний, зве­нящий поетичний голос, що знищує людський страх і покірність, що прокладає дорогу человечес­який гордості й мужності. Героями його віршів стають відкривачі нових земель і флібустьєри, блукачі-араби й середньовічні лицарі, безстрашні капітани, ті, “для кого не страшні урагани, хто изве­дав мальстрими й мілина”. Один за іншим ідуть поетичні збірники: “Шлях канкистадоров”, “Романтичні квіти”, “Перлів”, “Чуже небо”, “Сагайдак”.

У ранніх збірниках лиричес­кий герой Гумилева відкривав нові землі, боровся з небезпеками, завойовував прекрасних жінок. При цьому повна уява несла його в глиб століть, туди, де назустріч йому виходили боги й герої, легендарні древ­ние царі й пророки: Моя мрія гордовита й проста: Схопити весло; поставити ногу в стремя И обдурити повільний час, Завжди цілуючи нові вуста. ( “Дон Жуан” ) Потім приходить пора дорослішання. Уже “Романтичес­кие вірші” хвилюють смутним авторським відчуттям неміцності високих поривів, примарності щастя. І одночасно спрагою гранично сильних і прекрас­них почуттів: И поки до порожнечі або раю Необорний не кине мене, Я ще один раз отпилаю Упоительной життям вогню.

( “Заповіт” ) Від прославляння романтичних ідеалів Гумилев при­ішов до теми шукань, загальнолюдських і внутрішніх. По­позовом нового шляху пронизаний збірник “Перлів”. Із цим зв’язаний знаменитий цикл “Капітани”, де подорожі назустріч невідомості, назустріч подвигу - висока мета людства: Хіба трусам дані ці руки, Цей гострий, упевнений погляд, Що вміє на вражі фелуки Зненацька кинути фрегат. ( “Капітани” ) Для поезії Н. Гумилева характерна отточенность, вишуканість рим, гармонія слів.

Не випадково Гуми­лев був майстром акровіршів, у досконалості володію­щим поетичною формою. Здається природним, що Н. Гумилев об’єднав навколо себе двадцять шість разів­них поетів і став на чолі нового літературного направ­ления 20-х років XX століття - акмеизма, що в перекладі із грецького означає “вищий ступінь чого-небудь, колір, що цвіте пора”, а також, по визначенню самого поета, “мужньо твердий і ясний погляд на життя”. Пострілами на дуелі були вбиті Пушкін і Лермон­тов, пробите кулею, перестало битися серце Маяковс­кого, бездумна жорстокість обірвала життя Миколи Гу­милева. Поета розстріляли по неперевіреному, ніким не доведеному доносу, обвинувативши в участі в контрреволю­ционном змові. Скільки книг він міг написати, якої висоти міг ще досягти: Гумилев був молодий і віком і духом.

Ще не раз ви згадаєте мене И весь мій мир, схвильований і дивний, Безглуздий мир без пісень і вогню, Але меж інших єдиний не облудний. (”Ще не раз ви згадаєте мене…”) Довгий час творчість Н. Гумилева було під запре­тім. Тільки тепер ми можемо перегорнути тонкі збір­ники віршів і відчути в них живу душу одного з останніх лицарів і романтиків XX століття


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций