Міщанин у дворянстві характеристика образа Журдена

Розміщено ЗНО по географії в 9 сентября 2013

Журден - майстерно виведений Мольером тип вискочки, нувориша. Поява в комедії подібного типу обумовлено характерним явищем соціального життя Франції епохи Людовика XIV: дворянство убожіє, буржуазія стає богаче, влиятельней і прагне зрівнятися з аристократією. Розбагатілого торговця тканинами, пана Ж., терзає одна турбота: бути у всім схожим на дворянина. Наслідувати вдач дворянства, Ж. наймає вчителів (музики, танців, фехтування, філософії), які, користуючись його недосвідченістю, конкурують між собою: у надії побільше заробити кожний повідомляє свою професію найбільш важливої (”… без музики держава не може існувати… “, “…без танців людин нічого не вмів би робити…

“, “…наука фехтування вище всіх інших марних наук, як, наприклад, танці, музика… “). На самого Ж. аргументи вчителів враження не роблять - йому потрібно набагато менше, ніж вони пропонують, тому що його подання про аристократизм більш ніж поверхневі. Після речення філософа навчитися логіці, етиці й фізиці Ж. просить зайнятися з ним правописом і навчити “дізнаватися по календарі, коли буває місяць, а коли ні”.

Наївно вірячи в силу грошей, Ж. наймає дорогого кравця й не жалує засобів на плаття (”От що значить одягтися по-господски! А будете ходити в міщанському платті - ніхто не скаже “ваша милість”). Марнославство штовхає Ж. на зайві витрати: почувши звертання “ваша милість”, він збільшує чайові подмастерьям кравця; ті, бачачи цю його слабість, у міру зростання чайових зводять його в “сіятельство” і навіть “світлість”. Марнославство ж змушує Ж. відмовити Клеонту, закоханому в його дочку Люсиль. “…Дочка моя буде маркізою, а розлютиш мене ще пущі, так я її герцогинею зроблю!

” - відповідає він пані Журден, на відміну від чоловіка считающей удалим тільки шлюб з рівним і видящей осліпленням свого чоловіка. Необґрунтовані претензії Ж. перешкоджають особистому щастю його дочки, але вони ж зрештою допомагають слузі Ковьелюустроить шлюб Люсиль і Клеонта, дотепно розігравши довірливого й готового на все заради прилучення до аристократичного стану буржуа: переодягшись і представившись турецкоподданним, Ковьель просить руки Люсиль від імені сина турецького султана й присвячує його в “мамамуши”, для чого Ж. переодягають турком, голять і змушують брати участь у нелепейшей “церемонії присвяти”.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций