Творчість письменника-емігранта Е. И. С.амятіна

Розміщено ЗНО по географії в 15 июля 2013

1. Початок творчого шляху. 2. Відношення до революції. 3. Гоніння на письменника. 4. Ранні літературні досвіди 5. “Ми” - роман-антиутопия. 6. Трагедія невизнаного письменника. Будучи інженером-кораблебудівником, так званим технократом, Е. І, Замятін проте досить швидко стає одним з найбільш яскравих представників емігрантської прози 1925- 1935 років Свої перші добутки звичайно ж він починає писати ще на батьківщині, сполучаючи діяльність морського інженера зі своїми літературними експериментами. Причому службові поїздки по всій країні допомагали письменникові в плані збору художнього матеріалу. В 1916 році Замятіна відправляють в Англію, де він стає перевіреним експертом по будівництву криголамів, які спеціально виробляються для російського флоту. Англійські враження подвигли молодого письменника створити цілий цикл нарисів. У цей же час з’явилися такі повісті, як “Остров’яни”, “Ловець человеков”. Революцію 1917 року письменник приймає З одного боку, він очікує від її відродження нової людини й нового миру: “Весела, моторошна зима 17-18 року, коли все зрушилося, поплило кудись у невідомість. Кораблі-Будинки, постріли, обшуки, нічні чергування, будинкові клуби”. Письменник чітко визначає масштабність цієї революції, її ідеали й цінності. Замятін поспішає з Англії в Росію. З іншого боку, виявившись у гущавині подій воєнного комунізму, Замятін досить критично починає ставиться до пореволюційної дійсності. Він прекрасно бачить, яку криваву ціну доводиться платити народу, що захотели зламати сформований політичний лад. І вона, на думку письменника, невиправдано висока Революція здійснюється за рахунок тисячею й тисячею життів, виявляючись сліпою зброєю для досягнення мети. Безумовно, у країні зародився тип нової людини, однак зовсім не його мріяв побачити Замятін, вертаючись у Росію. Після 1917 року в країні починає панувати лише ненависть і класова непримиренність. Однак що ще більше гнітило письменника, ця зневага влади до творчої особистості, до людини взагалі. В 1929 році після нищівної критики нового роману письменника “Ми” Замятін попадає у тверду опалу. Його добутку перестають друкувати. Через два роки Євгеній Іванович звертається з листом до И. В. Сталіну: “Я знаю, що в мене є дуже незручна звичка говорити не те, що в цей момент вигідно, а те, що мені здається правдою. Зокрема, я ніколи не приховував свого відношення до літературного раболіпства, прислуговуванню й перефарбуванню… “. Замятін просить у генсека дозволу на виїзд за кордон. Останні роки письменник провів у Франції, де був написаний і виданий посмертно в Парижу його останній роман “Бич божий”. Першим помітним літературним успіхом Замятіна стає повість “Повітове”, де автор у комічній формі дуже докладно описує життя провінційного суспільства. Наступний добуток письменника - повість “На куличках” зробило переполох серед радянських Літераторів. Замятін був притягнутий навіть до суду за наклеп на Радянську Армію. Справа в тому, що в те страшне для будь-якого вільнодумця час письменник не побоявся звернутися до проблем військових, більше того так сатирично описати російське офіцерство. Багато творів Замятіна ведуться від третьої особи, що дозволяє читачеві самому робити висновки, що напрошуються, і вже своїм змістом наповнювати ті або інші події, що трапляються на сторінках книг Цей художній прийом був відомий і широко застосовувався ще із часів Ф. М. Достоєвського й Н. В. Гоголя, оскільки дозволяв використовувати в добутку живе мовлення. Звертаючись до теми революції, Замятін в основному використовує тільки чорні, не радісні фарби. У добутках подібного плану завжди багато важких психологічних моментів У його оповіданнях і повістях явно звучить осуд сформованої дійсності, причому в нього немає ні краплі жалості до провиненим. Ще більш непримиренний автор до деяких радянських письменників, що працюють винятково заради гонорару: “Пролетарські письменники й поети - ретельно намагаються бути авіаторами, осідлавши паровоз. Паровоз пихкає щиро й старанно, але несхоже, щоб він піднявся в повітря”. В Е. И. Замятіна завжди боліла душу за майбутнє Росії. Спостерігаючи за неухильним знеособлюванням людини і його діяльності, він дуже турбувався, що цей процес незабаром приведе його рідну країну кгибели. Саме тому письменник створює свій самий знаменитий добуток - роман-антиутопію “Ми”. Сюжет роману можна було б назвати фантастичним, якби в ньому не проявлялися самі дрібні подібності з дійсністю, що наводять на читача жах. Дія добутку розвертається в дале


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций