Мцири як романтичний герой

Розміщено ЗНО по географії в 12 июля 2013

Лермонтова завжди захоплював і при­влекал Кавказ. Величчя гір, кришталева чистота й небезпечна сила рік, яскрава незвичайна зелень і, звичайно, лю­ди, волелюбн і горді, харчували уява поета-романтика. І мес­тім дії поеми “Мцири” також з­бран Кавказ. Це добуток про мужність і свобо­де.

Поет майже повністю виключив лю­бовний мотив - він присутній лише в епізоді короткої зустрічі Мцири із гру­зинкой у гірського потоку. Герой, побеж­дая мимовільний порив молодого серця, відмовляється відмінного щастя в ім’я батьківщини й волі Лермонтов не розділяє цих понять: в одну, але “пла­менную пристрасть” зливається любов до від­чизне й спрага волі. В’язницею стає для Мцири монас­тирь, задушливими здаються йому келії, сум­рачними й глухими - стіни, боягузливі й жалюгідними - стражи-ченці, сам він - рабом і в’язнем. Його бажання довідатися, “для волі иль в’язниці на це світло народи­лисій ми”, обумовлено жагучим пори­вом до волі. Короткі дні втечі - це для нього все життя Тільки поза мона­стиря він жив, а не животів.

Тільки ці дні він називає блаженством. Волелюбний патріотизм Мцири найменше схожий на мрійливу любов до рідних гарних пейзажів і дорогих могил, хоча герой тужить і про їх. Саме тому, що він істинно любить вітчизну, він хоче боротися за волю батьківщини. І поет з безсумнівною симпатією оспівує войовничі мрії юнака.

Про свого батька й знайомих Мцири вспо­минает насамперед як про воїнів; не випадково йому сняться бої, у до­торих він перемагає, недарма мрії тягнуть його в “дивовижний мир тривог і битв”. Він переконаний, що міг би бути “у краї від­цов не з останніх молодців”. Хоча доля не дала Мцири зазнати захват битвою, але всім ладом своїх почуттів він - воїн. Суворою стриманістю він відрізнявся ще з дитячого років.

Юнак, пишаючись цим, говорить: “Ти пам’ятаєш, у дитячі роки сльози не знав я ніколи”. Волю сльозам він дає лише під час по­перегони, тому що ніхто їх не бачить Тра­гическое самітність у монастирі загартувало волю Мцири. Він біг з мо­настиря в грозову ніч: те, що устра­шило боязких ченців, було йому близько, - Мцири почуває споріднення зі стихією. Мужність і стійкість героя із щонайбіль­ший силою проявляються в битві з бар­сом. Мцири не боїться смерті, тому що знає: повернутися в монастир - про­должить колишні страждання.

Трагичес­кий фінал свідчить про те, що наближення смерті не послабляє духу героя й моці його вільнолюбства. Увеще­вания старого ченця не змушують його покаятися. Він і тепер би “рай і вічей­ность проміняв” за кілька мінут життя серед близьких Не його провина, якщо йому не вдалося стати в ряди борців за те, що він вважав своїм святим обов’язком: обставини виявилися непреодоли­мими, і він дарма “сперечався із судь­бій”. Переможений, Мцири духовно не зломлений, його мужність, цілісність, геро­изм - риси, яких Лермонтов не на­ходив серед боязких і бездіяльних сучасників.

Справжнім героєм поеми є Кавказ. Пейзаж у добутку служить засобом розкриття образа Мцири. Нехтуючи своє оточення, герой чувст­вует споріднення лише із природою. Заклю­ченний у монастир, він порівнює рє­бя із блідим тепличним листком, ви­росшим меж сирих плит. Вирвавшись на волю, він прокидається разом зі цве­тами.

Дитя природи, він припадає до землі й довідається, як казковий герой, таємницю пташиних пісень. Йому зрозуміла суперечка потоку з каменями, дума роз’єднаних скель, що жадають зустрічі. Мцири бачить те, чого не зауважують інші: блиск зме­іншої луски й відливи срібла на вовні барса, зубці далеких гір і бліду по­лосу “меж темним небом і землею”, йому чудиться, що його “старанний погляд” міг би стежити через прозоруу синявий неба за польотом ангелів. Мцири, повний полум’яних страстей, похмурий і самотній, розкриває свою душу в сповідь^-сповіді-сповіді-оповідання-сповіді. Рядка про не­щасливе дитинство й отроцтво Мцири допомагають глибше зрозуміти його пережива­ния й думки.

Автор прагнув як можна повніше розкрити - “розповісти душу” свого дивного героя. Отже, у поемі Лермонтова присутству­ют всі риси романтизму: місце дейст­вия - Кавказ, екзотичний і велико­лепний; увага поета зосереджена на психології головного героя; сюжет добутку становлять яскраві, далеко не звичайні події Але головне - у центрі поеми образ Мцири, незауряд­ного, сильного, сміливого, свободолюби­вого, - автор наділив його всіма каче­ствами романтичного героя, прекрас­ного, але неможливого


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций