Переказ повести Тарас Бульба Гоголя Н. В

Розміщено ЗНО по географії в 11 июня 2013

План переказу 1. Тарас Бульба зустрічає своїх синів, що приїхали з бурси. 2. Ранком вони виїжджають у Запорізьку сікти. 3. Думки героїв під час дороги 4. Звичаї й вдачі запорізьких козаків. 5. Козаки відправляються в похід. 6. Запорожці осаджують польське місто Дубно 7. Андрий іде на побачення з панночкою в обложене місто. 8. Зрадництво Андрия.

9. Страшний бій у стін міста Тарас під час бою зауважує відсутність Андрия. 10. Козацьке військо ділиться. Половина йде в Січ, визволяти захоплених татарами товаришів, інша половина залишається біля міста Дубно, щоб визволити полонених тут. 11.

Бій біля міста Дубно. Тарас Бульба вбиває свого сина Андрия. 12. Тарас урятоване з жорстокого бою Остап залишається в полоні. 13.

Тарас, вилікувавшись від ран, їде у Варшаву розшукувати Остапа. 14. Тарас є присутнім на страті свого сина Остапа.

15. Тарас Бульба мстить за смерть сина 16. Смерть Тараса Бульби. Переказ Глава I Тарас зустрічається із синами Остапом і Андрием, що приїхали додому з Києва, де вчилися в бурсі (духовному училищі).

Батько любується синами, жартуючи, пропонує старшому (Остапові) битися на кулаках. І батько із сином, замість вітання, почали садити один одному стусани й у боки, і в поперек, і вгрудь. Молодший син стояв мовчачи й спостерігав, за що одержав від батька докір. Тарас збирається відправити синів у Запоріжжя: “Там вам школа; там тільки наберетеся розуму”.

Мати засмутилася, що всього тиждень діти будуть будинку. Тарас прикрикнув на дружину й велів їй накривати на стіл, пригощати синів. Бульба повів синів своїх у світлицю (треба опис оздоблення кімнат, характерного для малоросских будинків).

На вечерю Бульба запросив всіх сотників і весь полковий чин Тарас представив їм своїх синів. Коли гості розсілися за столом, Тарас сталподшучивать над синами, розпитував, чи карали їх у бурсі? Остап стримано відповів батькові, що все це вже в минулому, тепер він готовий особисто показати, що за річ козацька шабля. Тарас схвалив слова сина й відразу сказав, що й він із синами виїде на Січ. Бідна мати із прикрістю в очах дивилася на синів: їй стояла швидка розлука з дітьми.

Далі розповідається про походження (”один із числа корінних, старих полковників”) і характері Тараса: він відрізнявся грубою прямотою вдачі, любив просте життя козаков, уважав себе законним захисником православ’я. Перед від’їздом на Січ Тарас передав свою владу осавулові Товкачу. Коли вляглися спати, мати довго сиділа в головах синів: вона розчісувала гребенем їх молоді, недбало скуйовджені кучері й плакала. Як усяка жінка того відважного століття, вона бачила чоловіка в рік два-три дні, терпіла образи, навіть побої. Вся її любов звернулася в ній в одне материнське почуття.

Мати боялася, що при першій же битві татарин зрубає їм голови, а вона не буде знати… Ридаючи, вона дивилася їм в очі й мріяла, що раптом ранком Бульба передумає й не поїде на Січ. Прокинувшись рано ранком, Тарас Бульба розбудив синів і став квапити дружину Поснідавши всією сім’єю, вони присіли перед далекою дорогою. Мати, обіймаючи синів, благословила їх.

У ґанку стояли осідлані коні. Бульба підхопився на свого Чорта… Сльози матері зворушили молодих козаков, і вони, приховуючи від батька, змахували свої сльози Проїхавши досить далеко, брати оглянулися назад: тільки дві труби були видні здалеку… Прощайте дитинство й ігри… Глава II Три вершники їхали мовчачи.

Тарас думав про минуле, згадуючи свої молоді роки, і представляв майбутню зустріч із козаками. Сини згадували про іншому. У дванадцять років вони були віддані в Київську академію.

Остап - старший син - у перший же рік біг з академії Його повернули, висікли й знову посадили за книгу. Чотири рази він закопував буквар у землю, за що був четирежди висічений, і знову йому купували буквар. Лише обіцянка батька двадцять років протримати Остапа в монастирі заспокоїло його. Остап не проявляв особливого старання в навчанні, але був гарним товаришем, прямодушною людиною, сльози матерів торкнули його до глибини душі Андрий був більше розвиненим, учився охотнее. Характером володів важким і сильним.

Умів Андрий увертиваться від покарання, але так само, як і його брат, “кипів жаждою подвигу”. Любив бродити по вулицях Києва. Один раз на нього ледве не наїхала колимага якогось польського пана, Андрий встиг відскочити убік і впав у бруд. З вікон сусіднього будинку за ним спостерігала дівчина, що сміється.

Розпитавши двірню, Андрий довідався, що це була дочка воєводи, що приїхав на час У наступну ніч Андрий пробрався в будинок красуні. До ранку служниця вивела Андрия в сад, і через забір він вибрався на вулицю. І от тепер у степу він згадував цю зустріч із красунею-полячкою. Тарас, опам’ятавшись від своєї замисленості, став подбадривать синів і сказав, що незабаром вони будуть на місці. Описуються степ, побут і вдачі козаков, їхні звичаї, традиції.

Після триденного шляху Тарас зі своїми синами добрався до Дніпра, де була тоді Сіктися При в’їзді їх оглушили п’ятдесят кузнецьких молотів, що вдаряли у двадцяти п’яти кузнях, виритих у землі. Зустріч Тараса зі знайомими козаками. Глава III Біля тижня жив Тарас із синами на Січі.

Остап і Андрий мало займалися вишколом. Вся Січ являла собою якийсь безперервний бенкет, свято, що втратило свій початок. Деякі займалися ремеслами, інші тримали крамнички й торгували; але більша частина гуляла з ранку до Вечора. Остапа й Андрия здивувало, що при них приходила на Січ загибель народу, і ніхто не запитував, хто вони, звідки… Січ складалася із шістдесятьох з лишком куренів, які були схожі на окремі республіки.

Усе було в руках курінного отамана: гроші, одяг, продукти, паливо. Йому віддавали гроші на збереження. Занурившись у це розгульне море, Остап і Андрий швидко забули й батьківський будинок, і бурсу, і все, що хвилювало раніше їх душі Але Січі жила по дуже строгих законах. Якщо козак украв що-небудь, його прив’язували до ганебного стовпа й клали біля нього дрюк, і всякий минаючий зобов’язаний був завдати удару, поки не заб’ють його на смерть. Боржника, що не повернув гроші вчасно, прив’язували до гармати й тримали так доти, поки хтось із товаришів не виплачував за нього борг.

Страшнаяказнь призначалася за смертовбивство: виривали яму, опускали в неї живого вбивцю й поверх нього ставили труна з убитим, а потім обох засипали землею. Обоє молодих козака незабаром були вже на гарному рахунку в козаков. Вони відрізнялися молодим молодецтвом, удачливістю у всьому, влучно стріляли в мету, перепливали Дніпро проти плину. Але Тараса не влаштовувало це дозвільне життя, воно думав, як би підняти Січ на відважне підприємство, де можна було б розгулятися лицареві як треба. Глава IV Тарас Бульба порадься з розумним і хитрим козаком, вибраним кошовим, про те, як підняти запорожців на яку-небудь справу.

Через годину всі козаки були підняті по тривозі. Кілька людей переплили на протилежний берег Дніпра й дістали заховане в очеретах зброя, гроші Інші сталі оглядати челни, готовити їх у дорогу. У цей час великий пором став причалювати до берега. На питання кошового, із чим козаки приїхали, плечистий козак років п’ятдесятьох відповів, що з бедою. Старий козак пояснив, що церкви святі відняті.

Полковники віддали все полякам Ті, що зібралися на березі козаки галасливо обговорювали почуте: схвилювалися все - і тяжелодуми, і міцні мужики… Тепер уже всі хотіли в похід - старі й молоді. Вирішено було йти прямо на Польщу й помститися їй за всі зло, посрамленье віри й слави козацької, набрати видобутку з міст, по селах пустити пожежа. Всі раптом навколо перетворило Козаки стали готуватися до походу: лунали звуки пробної стрілянини, бряжчання шабель, скрип возів, що повертаються. У невеликій сільській церкві священик отслужил молебень, окропил всіх святою водою, усі цілували хрест.

Коли табір рушив, запорожці оглянулися назад, і кожний з них попрощався із Січчю. Глава V Незабаром весь польський південний захід зробився добичею страху. Пронеслися слухи про те, що з’явилися запорожці. Усе, що могло рятуватися, рятувалося, розбігалося…

Усі знали, як важко мати справа з юрбою, відомої як запорізьке військо А Тарасові любо було бачити, що обоє його сина були одними з перших. Дивлячись на Остапа, він думав, що той буде згодом добрим полковником, що і батьку за пояс заткне. Дивувався Тарас спритності й молодшого сина - Андрия. Але боявся Тарас, як би Андрий не потрапив би в руки ворога. Військо вирішило йти прямо на місто Дубно.

За півтора дня запорожці добралися до стін міста, де по слухах було багато скарбниці, богатих обивателів Жителі міста вирішили вмерти на порогах будинків, але не пустити ворога. Місто оточувало високий земляний вал, у місті перебував добре збройний гарнізон. Запорожці полізли на вал, але були зустрінуті сильною картеччю.

Всі жителі (навіть жінки й діти) стояли кучею на земляному валу Запорожці не любили мати справа з фортецями й за наказом кошового відступили й оточили місто. Козаки так само, як і на Січі, сталі грати в чехарду, обмінювалися видобутком, курили колиски… Молодим козакам не подобалося таке життя. Андрий помітно нудьгував. Тарас заспокоював сина: “Терпи козак, отаманом будеш!

” Приспів і Тарасов полк. Всіх козаков набралося більше чотирьох тисяч. У ніч перед облогою міста Остап зайнявся своєю справою, а Андрий не міг заснути.

Гоголь описує червневу ніч, що сплять запорожців. Раптом Андрий відчув, що хтось нахилився перед ним. Він схопився за рушницю: “Хто ти?


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций