Твір на тему: Доля художника в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

Розміщено ЗНО по географії в 27 марта 2013

Доля Михайла Булгакова як доля інтелігента й громадянина залучає мене й моїх сучасників. Трагедія Булгакова в тім, що він жив і затворів у стра­не, де творець, невизнаний при житті, не визнавався й після смерті. У листі, адресованому Михайлом Булгаковим пра­вительству СРСР, читаєш не каяття, а бажання від­стояти свої цивільні права, тому що письменник не може кривити душею навіть перед тими, хто прирікав його на гоніння, убогість і загибель. Тема долі цікавила Михайла Булгакова все життя. Але перлиною всього творчості письменника ста­ло останній його добуток - роман “Майстер і Маргарита”. Образ Майстра більша частина сучасників сприймала як образ самого Булгакова, а іноді як образ Иешуа.

У своїх ранніх творах Булгаков протиставляв одухотвореної й самотньої людини антигуманізму “влади”. В “Майстру й Маргариті” пі­сатель приходить до іншої думки. Людина, особливо художник, зобов’язаний всією своєю душею й совістю участво­вать у боротьбі за вдосконалювання миру, у якому він живе. Позиція неучасті, а тим більше капітуляція для Булгакова неприйнятна. Майстер талановитий і безкорисливий Він виграє сто тисяч рублів і витрачає їх зовсім не так, як можна було очікувати від звичайної людини.

Він купує кни­гі, з’їжджає з ненависної комунальної квартири, де занадто часто доводиться зіштовхуватися із брутальністю, з тим, що ранить чуйну душу романтика. Своїм “золо­тим століттям” він називає час, коли жив у цьому подва­ле, поруч були улюблена жінка, книги й робота. Вогонь у каміні й листики рукопису створювали затишок і щастя, що Майстер і Маргарита нарешті знайшли.

Майстер пише роман у сталінський час і міркує про Бога, про насильство влади над особистістю, про те, що ідейна суперечка між Пілатом і Иешуа був перерваний силоміць, про боягузтво влади перед волею думки. Майстер мріє про тім вре­мени, коли всі люди будуть добрі, коли настане царство істини й справедливості. Майстер виконує свій борг творця, пише абсолютну правду, не коливаючись, не при­міняючись до дійсності, не оглядаючись на цензуру, не думаючи опоследствиях. Він говорить людям правду, адже “правду говорити легко й приємно”.

Але від дійсності нікуди не дінешся. Вона злодій­валась у їхній мир разом з газетними статтями, де убий­ственними вироками типу: “ворог під крилом редакто­ра”, “ударимо по пилатчине” було зруйновано всі, чим до цього жил Майстер. І хоча Майстер розуміє всю фальш цих обвинувачень, він виявляється морально зломлений. Майстер вибрав свій шлях свідомо, він переходить хресний шлях, як і Иешуа.

Він вибрав страждання. З жовтня по січень він перебуває у висновку; вероят­але, над ним знущалися. Про це говорить пальто з обірваними ґудзиками.

Майстер, не бажаючи обтяжувати Мар­гариту своїми проблемами, іде в єдине місце в Москві, де можна говорити те, що думаєш, - у су­масшедший будинок. Майстер зізнається Воланду: “У мене немає більше мріянь і натхнень теж немає. Ніщо навколо мене не цікавить, крім її. Мене зламали, мені скуч­але, і я хочу знову в підвал”. Недарма Воланд іронічно зауважує: “…

людина, що склала історію Понтія Пі­лата, іде в підвал, у намірі розташуватися там у лампи й злидарювати? “. М. Булгаков засуджує свого героя. Звичайно, на нього обрушилися життєві негоди, але людина не повинен відступати.

Майстер випав з ланцюга безперервної челове­ческой боротьби за вдосконалювання життя. Майстрові не вдається залишитися борцем до кінця. За ним остают­ся тривоги й хвилювання життя дійсної й важкої. Поперед його чекає примарне, умовне існування поза життям, “поза світлом”. Він сам прирік себе на бездіяльність духу.

От чому йому дарований “спокій”.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций