Фамусовское суспільство в зображенні А. С. Грибоєдова

Розміщено ЗНО по географії в 29 января 2013

Комедія “Горе від розуму” була написана між 1815 і 1824 роком. Зміст п’єси тісно пов’язане з історичними подіями. У цей час у російському про­ществе правили захисники феодализ­ма й кріпосництва, але в той же час з’являлося й прогресивно мисляче, передове дворянство. Таким чином, у комедії зштовхнулися два століття - “вік нинішній” і “століття минулий”. ” Століття минулий” персоніфікує фамусовское суспільство.

Це знайомі й родичі Павла Опанасовича Фамусова - богатого, знатного бари­на, у будинку якого відбувається дейст­вие комедії. Це князь і княгиня Тугоуховские, баба Хлестова, чоловіки Горичи, полковник Скалозуб. Всіх цих людей поєднує одна точка зору на життя У їхньому середовищі вважається нір­мальним явищем торгівля людьми. Кріпаки щиро служать їм, ино­гда рятують їхня честь і життя, а хазяї можуть виміняти їх на борзих собак.

Так, на балі в будинку Фамусова Хлестова просить Софію, що б та від вечері дала подачку для її арапки - дівки й з­бачки. Хлестова не бачить ніякий раз­ници між ними Сам Фамусов кри­чит на своїх слуг: “У роботу вас, на по­селенья ваас! ” Навіть дочка Фамусова Софія, вихована на французьких романах, говорить своїй Чи покоївці­зе: “Послухай, вільності ти зайвої не бери! ” Головне для фамусовского общест­ва - це багатство.

Їхні ідеали - лю­ди в чинах. Фамусов ставить за приклад Чацкому Кузьму Петровича, що був “поважний камергер”, “із клю­чом”, “багатий і на багатій був одружений”. Павло Опанасович бажає для своєї дочки такого нареченого, як Скалозуб, адже він “золотий мішок і мітить у ге­нерали”.

Фамусовское суспільство відрізняє й байдужність до служби. Фамусов - “керуючий у казенному місці”. Він займається справами дуже неохоче. На настійну вимогу Молчалина Фамусов підписує паперу, незважаючи на те, що в них “противуречье є, і мно­гое недельно”.

Павелафанасьевич уважає: “Підписано, так із плечей до­лой”. У фамусовском суспільстві при­нято тримати на службі тільки родст­венников. Фамусов говорить: “При мені служащие чужі дуже рідкі…” Ці люди нічим не цікавляться, крім обідів, вечерь і танців. У вре­мя цих звеселянь вони злословлять і брешуть.

Вони “низькопоклонники й ділки”, “підлесники й підлабузники”. Павло Опанасович згадує про свого дядька Максимі Петровичі, великому вельмо­же: “Коли ж треба підслужитися, і він згинався вперегиб”. Фамусов також з більшим шануванням зустрічає перед­ нареченого своєї дочки, щодумається, Ска­лозуба, він говорить: ” Сергій Сергеич, до нас сюди-з, прошу покірно…

“, “Сірий­гей Сергеич, дорогою, кладіть капелюх, сденьте шпагу…” Всіх представників фамусовского суспільства поєднує їхнє відношення до утворення й освіти. По­добно Фамусову, вони щиро увере­ни в тім, що “ученье - от чуму, уче­ность - от причина, що нині, пущі, чим коли, божевільних розвелося лю­дей, і справ, і думок”.

А полковник Скалозуб, що не відрізняється розумом, розповідає про новий проект шкіл, ліцеїв, гімназій, де будуть учити стройовому в кроку, а книги збережуть тільки “для більших оказій”. Фамусовское суспільство не визнає русявий­скую культуру й мову. Їм ближче фран­цузская культура, вони схиляються перед нею й перед французьким язи­кому.

Чацкий у своєму монолозі гово­рит, що французик з Бордоіль, не на­ішов тут “ні звуку російського, ні русявийі­ского особи”. Вони все одинаково ставляться до Чац­кого, що є представником усього нового й передового. Їм незрозумілі його ідеї й прогресивні погляди. Герой намагається довести свою правоту, але це закінчується для нього трагічно.

Поширює­ся слух про його божевілля, тому що суспільство не хоче глянути на навколишній світ по-іншому. Так Грибое­дов відбив конфлікт між двома таборами: прихильниками кріпосного права й передових мислителів те­го часу


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций