Твір на тему: Зміст назви й проблематика одного з добутків И. А. Буніна

Розміщено ЗНО по географії в 27 декабря 2012

У рік, коли письменникові здійснилося тридцять років, він написав свій згодом знаменитим оповідання, що стало, “Антоновські яблука”. Це оповідання - вершина ранне­го творчості Буніна й передбачення його самих силь­них добутків. І хоча критика того часу побачила в авторі “співака осіни, сумуй, дворянських гнізд”, рас­розповідь стала помітним явищем у російській літературі. За зовнішнім смутком автора ховалося відчуття повноти життя, прийняття її у всіх проявах і повне отсут­ствие страху перед неминучими змінами. “Антоновські яблука” - елегія старому миру, що йде, зображення того, що пішло й не повернеться Спокоєм і умиротворенням віє від старого саду, спокій і уми­ротворенность у душі. Людина й природа співіснують у гармонії, все разумно, відповідно до, налагоджено.

“Пам’ятаю ранній, свіжий, тихий ранок… Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, пам’ятаю кле­нові алеї, тонкий аромат опалого листя й - запах антонівських яблук, запах меду й осінньої свіжості. Віз­дух так чистий, точно його зовсім ні, по всьому саду разда­ются голоси й скрип возів”. Спогаду дитинства харчують людини в зрілі роки, надаючи йому сили для подолання труднощів життя. Тут ми не тільки поринаємо в спогади разом з автором, ми дихаємо з ним ароматним повітрям, на­слаждаемся картиною селянської праці, неспішного й розміряного Всі навколо радує тихою принадністю русявий­ской природи й російської натури, так і хочеться разом з автором пробігтися по саду, шарудячи сухим листям, і щасливо видихнути: “Добре!

“. Настільки гарна картина життя, намальована ху­дожником, настільки позитивно зображений час збору антонівських яблук, що мимоволі охоплює ностальгія по збіглих часах. “Ядреная антонівка - до веселого року. Сільські справи гарні, якщо антонівка вродилася: виходить, і хліб уродився…” В оповіданні добре живеться й поміщикові, і селянам. Немає картин гострого соціального нерівний­ства, неминуче ведучих до боротьби, у садибі мир і согла­це: “Вікна в сад підняті, і звідти віє бадьорою осінньою прохолоддю”.

Картини сільського неспішного побуту зображені з такою любов’ю, що до болю не хочеться ніяких новий­шеств і змін, хочеться запам’ятати всі, як на фото­плівку, так так і залишити на все часи. Навіть критики того часу, відзначаючи відсутність де­мократизма в оповіданні, не могли не відзначити: “Добре пахнуть антонівські яблука”. “Антоновські яблука” - своєрідний гімн “дворян­скому гнізду”, у якому виросли кращі представники російської культури, що згодом прославили її й віз­несшие на світовий рівень


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций