Твір на тему: Глибокий психологізм і моральність творчості Толстого

Розміщено ЗНО по географії в 3 ноября 2012

Лев Миколайович Толстой - це письменник, що зміг, описуючи сучасну йому епоху, проникнути глу­боко в причини всіх явищ і зрозуміти характер причинноследственних зв’язків між ними. Вся творчість Товсто­го перейнята найглибшим психологізмом; розповідаючи про біографії й учинки героїв, характеризуючи властивості їхніх особистостей, письменник намагається не просто запропонувати читачеві портрет тої або іншої людини - він раскри­вает перед нами суть, виворіт, таємницю кожного від­ділового персонажа. Внутрішній мир кожного героя - як головного, так і другорядного - розкривається автором через учинки, висловлення, дії. Звідси й ос­новательность, цілісність персонажів добутків Л. Н. Толстого. Автор завжди намагається аналізувати мотивацію вчинків кожного героя.

Наприклад, у трилогії “Дет­ство. Отроцтво. Юність” головний герой займається самоспостереженням - і за допомогою цього прийому автор розкриває читачеві причинно-наслідкові зв’язки меж­ду думками, принципами, переконаннями Николеньки і його вчинками. Завдяки можливості показати, про­демонструвати читачеві щиросердечні переживання героя, автор домагається максимально об’ємної характеристики персонажа. Внутрішній мир персонажів Толстого всег­так неоднозначний, письменник не прагне до однозначності й лаконічності створених їм характерів і образів Ду­шевние метання, переживання, внутрішні діалоги - це ті інструменти, які допомагають авторові передавати всю багатоплановість художніх образів у кожному з добутків.

На відміну від персонажів Ф. М. Досто­евского, які живуть у тьмяному, недружелюбному, вороже настроєному світі, персонажі добутків Л. Н. Толстого органічно вписуються в об’ємний, раз­ноплановий, строкатий мир, що їх оточує. Основний принцип, яким Толстой керується в процесі створення художнього образа - це несов­падіння внутрішнього наповнення з його зовнішнім вираже­нием. Гарні, ідеальні зовні персонажі часто ока­зиваются бездушними й цинічними, а некрасиві, не­уклюжие люди - благодійними й душевно богатими. Цю ситуацію ми бачимо на прикладі Вронского й Карі­ніна в романі “Ганна Каренина”, елен і князівни Марьи в романі “Війна й мир”.

Для того, щоб краще, чіткіше, образніше передати настрій героїв, автор часто исполь­зует один зі своїх улюблених прийомів - додає якнайбільше побутових деталей, описів, небіль­ших штрихів. Показова, наприклад, деталь, з який Толстой обрисовує відносини в сім’ї Берг (чоловіка й дружини, старшої дочки Ростових): поцілунок осуществля­ется - саме здійснюється! -таким чином, щоб не був пом’ятий новий мереживний комірець дружини. Тол­стій як би підказує читачеві: про які почуття можна говорити? Ця сім’я побудована не на почутті, а на взаємовигоді й розрахунку.

Такого роду замальовки по­могают домогтися більше ємного відбиття тих пережива­ний і настроїв, які домінують у тім або іншому епізоді добутку Саме завдяки вмінню образно й об’ємно переду­вать не тільки зовнішній вигляд героя, але і його внутрішній мир, Л. Н. Толстой назавжди ввійшов у когорту класиків росіянці літератури


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций