Пригоди Оливера Твісту характеристика образа Феджин

Розміщено ЗНО по географії в 31 августа 2013

Феджин - “жадібний, скупий, ненаситний старий, приховувач краденого”, у якого є й більше серйозні гріхи: він розтліває душі молодиків, змушених шукати будь-які засоби до існування, після того як життя викинуло їх на вулицю. По його доносах зійшли на ешафот колишні спільники, що вселяли Ф. побоювання своєю надмірною поінформованістю й балакучістю. Під кінець дії ешафот очікує самого Ф. Звістка про винесений йому смертному приговорепровоцирует “вибух радості юрби, що радіє перед будинком суду при звістці про те, що він умре в понеділок”. Старий єврей з “злісною, відразливою особою” зображується засобами гротеску на грані шаржу, не раз перейденої Диккенсом, що вподібнює Ф. “якомусь огидному плазунові, породженому в бруді й у тьмі”. Його віроломство не знає границь, як і озлобленість проти миру, у якому Ф. завжди відчував себе парією Містячи кубло, де під його спостереженням удосконалюють професійну виучку починаючі карманники, а занепалі дочки нетрів одержують пристановище в обмін на застережену частку виторгу, Ф. створює навколо себе специфічне середовище, для якого обов’язкові встановлені їм правила етикету.

Ними передбачається насамперед безпека хазяїна, готового на будь-яке зрадництво заради власних своєкорисливих інтересів. Учні Ф., суворо їх караючого за “мерзенну звичку до ледарства й неробства”, повинні стати дзеркальною копією свого наставника, підтвердивши справедливість його цинічних подань про життя й про людську природу Чужеродность Оливера цьому миру, що притязает і на його духовну сутність, склала одну з основних колізій роману


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций