П’єса А. П. Чехова «Вишневий сад» - комедія або трагедія?

Розміщено ЗНО по географії в 28 сентября 2012

А. П. Чехов назвав своє произведе­ние “Вишневий сад” комедією. Ми ж, прочитавши п’єсу, віднесемо її скоріше до жанру трагедії, чим комедії. Нам ка­жутся трагічними образи Гаева й Раневской, трагичними їхньої долі. Ми співчуваємо й співпереживаємо ім. У п’єсі “Вишневий сад” ми не ви­дим гострого конфлікту Герої п’єси поводяться спокійно, між ними не відбувається відкритих сварок і столкно­вений.

І все-таки конфлікт існує, але не відкритий, а внутрішній. За звичайними розмовами героїв, за їхнім спокійним відношенням друг до друга ми бачимо роз’єднаність, непонима­ние: часто персонажі вимовляють репліки невлад, начебто вони не чують навколишніх. Але основний конфлікт п’єси “Виш­невий сад” складається в нерозумінні поколінь. Здається, начебто в п’єсі пе­ресеклись три часи: минуле, на­варте й майбутнє.

Ці три поколе­ния мріють кожне про своєму, але вони тільки говорять і нічого не можуть сде­лать для зміни свого життя. До минулого покоління ставляться Гаїв, Раневская, Фірс; до настояще­му - Лопахин, а представниками бу­дущего покоління є Петя Тро­фимов і Аня Любов Андріївна Раневская, перед­ставительница старого дворянства, постійно говорить про своїх кращий мо­лодих роки, проведених у старому будинку, у гарному й розкішному виш­невом саду. Вона живе тільки цими спогадами про минуле, її не вус­траивает сьогодення, а про майбутнє вона й думати не хоче. І нам здається смішний її інфантильність.

Та й все старе покоління в цій п’єсі мис­літ так само. Ніхто з них не намагається нічого змінити. Вони говорять про “пре­червоний” старої життя, але самі, ка­жется, упокорюються із сьогоденням, пус­кают усе на самоплив, уступають без боротьби за свої ідеї И Чехов осужда­ет їх за це. Лопахин - представник буржуа­зии, герой сьогодення.

Він живе цього­дняшним удень. Ми не можемо не отме­тить, що його ідеї розумні й практичні. Він веде жваві бесіди про те, як змінити життя до кращого, і начебто б знає, що робити. Але все це тільки слова Насправді й Лопахин не яв­ляется ідеальним героєм п’єси.

Ми почуваємо його не впевненість у собі. А наприкінці добутку в нього начебто опускаються руки й він викликує: “Скоріше б змінилася наша несклад­ная, нещаслива життя! ” Здавалося б, Аня й Петя Трофимов є надією автора на буду­щее.

Але хіба може така людина, як Петя Трофимов, “вічний студент” і “облізлий пан”, змінити це життя? Адже висунути нові ідеї, увійти в майбутнє й повести за собою інших можуть тільки розумні, енергійні, упевнені в собі люди, люди діючі. Петя ж, як і інші герої п’єси, більше говорить, чим діє; він взагалі поводиться якось безглуздо, комічно, а Аня ще занадто молода, вона е щ е не знає життя, щоб неї змінити.

Отже, основний трагізм п’єси з­коштує не тільки в продажі саду й маєтку, у якому люди провели свою молодість, з яким зв’язані їхні кращі спогади, але й у не­здатності тих же самих людей що-небудь змінити для поліпшення свого положення. Ми, безумовно, сочувст­вуем Любові Андріївні Раневской, але не можемо не помітити її пасивного, порию безглуздого поводження. Ми постійно відчуваємо нелогічність подій, що відбуваються в п’єсі. Не­лепо виглядають Раневская й Гаїв з їхніми прихильностями до старих предме­там, безглуздий Епиходов, а Шарлотта яв­ляется уособленням непотрібності в цьому житті.

У п’єсі немає зв’язку часів, розривши між ними чується у звуці лоп­нувшей струни. Стукіт сокири симво­лизирует перехід від минулого до на­вартий. І якщо нове покоління посадить новий сад, наступить краще майбутнє.

А. П. Чехов писав п’єсу “Вишневий сад” перед революцією 1905 року. Тому сам сад є олицетво­ренієм Росії того часу. У цьому творі Антон Павлович отра­зил проблеми дворянства, що йде в минуле, буржуазії й революційного майбутнього


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций