Твір на тему: Образ «вічного студента» Трофимова в п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»

Розміщено ЗНО по географії в 12 сентября 2012

Останній п’єсі, написаної Антоном Павловичем Чеховим, судилося стати одним з найбільш відомих його добутків. Образи, створені письменником, оказа­лисій настільки яскравими, що герої Чехова багатьма чита­телями сприймаються майже як перебільшені, типи­зированние персонажі тої епохи - епохи відживаючого дворянства й початку нового етапу в житті Росії. У той же час, незважаючи на колоритність і комічність централь­них персонажів п’єси “Вишневий сад”, всі вони здаються людьми, гідними жалості. Сказати, що якийсь із персонажів є однозначно й всебічно поклади­тельним, складно - настільки об’ємні образи, прорисо­ванні Чеховим.

Сам автор з неабиякою часткою симпатії ставиться до “вічного студента” Пете Трофимову. Але мо­жем чи ми сказати, що Трофимов - однозначно поклади­тельний персонаж? Так, на перший погляд він здається таким. Трофи­мов - це персонаж, що персоніфікує до певної міри “прощання” зі старим миром - миром пана і його кріпаків; зі старим життям - архаїчної, відживаю­щей, що здається безглуздої й громіздкої. Яскравими перед­ставителями “тої”, старої епохи стають Раневская И Гаїв.

У порівнянні з ними Петя Трофимов з його демок­ратическими гаслами й закликами до нової, кращої, більше правильного й гідного життя здається практи­чески вісником нової епохи й представником актив­ний, рішуче настроєної молоді, що прагне ліквідувати старі порядки й “живучих у борг”, за словами Трофимова, поміщиків. Він призиває до поло­жительним і кардинальним змінам у житті обще­ства, підкреслюючи своїми ємними репліками важливість щоденної праці, утворення, взаємодопомоги й вза­имопонимания. Він говорить про те, що рано або пізно Росія буде інший, і речі, що здаються фантастичес­кими й недосяжними, стануть частиною реального життя кожної людини.

Трофимов - людинаа, що всіма фібрами своєї душі спрямована в майбутнє, що здається йому більше чоло­вічне й світлим, чим минуле. Всіх людей, з котори­мі він спілкується, Петя призиває дивитися вперед. Автор підкреслює теоретичну підкованість Трофимова використанням політичної й наукової термінології, який буяє мовлення персонажа. Філософські ідеї, висловлювані Трофимовим, і його безкорисливість створюють образ людини прямодушно­го, прогресивного, активного.

Але в той же час, чи таким вуж однозначним явля­ется образ Трофимова - “вічного студента” і борця за світле майбутнє для всієї країни? Адже він призиває до змін декларативно, а коли мовлення заходить про конкрет­них дії, які варто почати, Петя не може сказати чогось більше конкретного, чим розмиті й емоційно пофарбовані заклики до нового життя. Сам автор висловлює сумнів у тім, що люди, подоб­ние Трофимову - емоційні, активні, захоплений­ние й у той же час непрактичні, що не вміють мислити стратегічно - зможуть дійсно змінити життя до кращого. Занадто “плоским”, однобічним получа­ется образ Пети Трофимова.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций