Людські типи на сторінках «Записок мисливця» И. С. Тургенєва

Розміщено ЗНО по географії в 18 июля 2012

1. Тургенєв - письменник-реаліст. 2. Герої нарисів і оповідань. 3. Психологічної характеристики Кожний улаштований по-своєму, і немає людини, що був би закінченим лиходієм. Немає й таких, хто сполучив би в собі всі достоїнства: красу, стриманість, розум, смак і вірність. Кожний гарний по-своєму, і важко сказати, хто ж дійсно краще.

М. Сикибу Відомий письменник И. З. Тургенєв у своїх добутках показував різні явища, властиві російської дійсності. У творчості Тургенєва можна зустріти дивні описи природи, а також соціально-психологічні міркування про долі простих людей, про протиріччя громадського життя. “Записки мисливця” - це цикл нарисів і оповідань. Першим оповіданням циклу став “Тхір і Калинич”, створений в 1847 році.

Це оповідання дуже високо оцінило великий російський критик В. Г. Бєлінський, сказавши, що Тургенєв яскраво обрисував типи російських селян. Всі добутки циклу “Записки мисливця” показують життя російського селянства, змушують задуматися про те, наскільки важко для них панування кріпосного права. Тургенєв показує самі різні людські типи простих людей, говорить про їхнє життя. Якщо звернутися до оповідання “Тхір і Калинич”, то тут ми бачимо зовсім різних людей. З одного боку, одержуємо можливість познайомитися із дбайливим хазяїном, що цінує матеріальне благополуччя й комфорт.

З іншої, бачимо романтика-ідеаліста, для якого все це не важливо. Обоє героя по-своєму цікаві, із цим неможливо сперечатися. В оповіданні заслуговує на увагу й порівняння жителів Орловської й Калузької губерній.

Із цього порівняння Тургенєв починає своє оповідання. Різниця жителів двох губерній дуже істотна. Вона проявляється як до зовнішньому вигляді, так і в їхньому способі життя. “Орловський мужик невеликий ростом, сутулуватий, похмурий, дивиться исподлобья, живе в поганих осикових избенках, ходить на панщину, торгівлею не займається, їсть погано, носить постоли; калузький оброчний мужик живе в просторих соснових хатах, високий на зріст, дивиться сміло й весело, особою чистий і білий, торгує маслом і дьогтем і по святах ходить у чоботах”.

Інтерес письменника до дрібних подробиць життя простих людей помітний відразу. У добутках, що входять у цикл “Записки мисливця”, ми бачимо, що Тургенєв щиро переживає за простих селян, ставиться до них зі співчуттям і жалем. Своїми нарисами й оповіданнями Тургенєв поклав початок “селянській темі” у російській літературі. А різноманіття людських типів, які письменник зміг виділити з народної маси, що раніше сприймалася як єдине ціле, виявилося важливим літературним відкриттям. Тургенєв показує великодушність і силу простих людей.

Наприклад, головний герой оповідання “Відлюдько” - це надзвичайно сильна людина із цільним характером. Його завдання - охороняти ліс від злодіїв, у цьому лісник бачить свій борг Жалість до нещасних, які через крайню нужду зважуються на злодійство, не може не виникати в душі його. Але лісник нічим не може допомогти нещасним, тому суворо й непідкупний.

Однак письменник після знайомства з Відлюдьком розуміє, що насправді той дуже добрий. Лісник відпускає злодія. Тим часом життя самого лісника дуже й дуже непроста. Він живе уединенно, уважається похмурою й самотньою людиною.

Його кинула дружина, утекла із проїзним міщанином Лісник один залишився із двома дітьми. Оповідач не може не перейнятися жалістю до лісника й до його дітей. У будинку у Відлюдька панує бідність, запустіння.

Після того як лісник відпустив злодія, оповідач не міг не виразити подиву. Він сказав: “Ну, Відлюдько, здивував ти мене: ти, я бачу, славний малий”. Ця несподівана похвала начебто розбудувала суворого й непідкупного лісника Він з досадою попросив пана нікому не розповідати про цей випадок. На відміну від похмурого відлюдного Відлюдька герої оповідання “Співаки” вражають глибиною свого внутрішнього миру.

Вони дуже талановиті, уміють не тільки співати, але й слухати. Гарний спів не може залишити їх байдужими, викликає глибокий емоційний відгук у душі. Тургенєв з особливим замилуванням говорить про голос сільських співаків і манері їхнього виконання. У цьому оповіданні сполучаються піднесена й низинна тематики.

Сільські співаки дивно співаються Але разом з тим тут же процвітає розгнуздане пияцтво. І автор не може з гіркотою й сумом не констатувати, що в простому народі уживается й високе, і низьке. В оповіданні “Співаки” Тургенєв описує село Колотовку. Це сіло маленьке й бідне.

Загальний вид убогий, невибагливий Навколо віє сумом, запустінням. Удома маленькі, некрасиві. Але в Колотовке перебуває шинок, що залучає жителів околишніх сіл. Саме тому вони охоче їздять у Колотовку. Шинок - малюсінькою, критою соломою хатинка.

Тут торгує Микола Іванович, літня людина, що знає, як удержати відвідувачів. Оповідач виявився в Колотовке випадково. Він полював неподалік і, измучавшись від спраги, заглянув у шинок, щоб попити квасу. Тут оповідач став свідком цікавої суперечки.

Відвідувачі сперечалися, хто краще проспіває, хто кого здолає в співі. Повинні були змагатися самі талановиті Поки очікувалося змагання, оповідач спостерігав за учасниками суперечки. Тургенєв докладно описує діючих осіб.

От, наприклад, Євграф Іванов на прізвисько Обалдуй. Це двірський, котрий давно вже став не потрібний хазяям. Обалдуй не працює, давно пускається в загули, у нього немає грошей. Інший учасник суперечки - Моргач. Ця людина колись була кучерями в баби-барині.

Один раз він украв у неї коней і втік. Після деякого часу мандрівок повернувся до пані, вона його простила. Моргач став чесно й старанно служити й бил. подарований у прикажчики. Через деякий час бариня вмерла Моргач одержав волю, початків торгувати, розбагатів.

Автор показує, що Моргач - розважлива, практична людина, називає його тертим калачем. Без сумніву, Моргач разюче відрізняється від Ефграфа Іванова, що живе за рахунок інших. Наступні учасники суперечки - Яшка-Турок, творча людина, “по душі художник”, рядчик, міщанин, Дикий Пан, мовчазний, похмурий і дуже сильна людина. Дикому Панові, за словами оповідача, властива дивна суміш “уродженої, природної лютості і якої ж уродженої шляхетності”. Тургенєв показує абсолютно різних людей.

Кожний з них по-своєму цікавий Заслуга письменника в тім, що він дає читачам можливість познайомитися із самими різними людськими типами. Тургенєв, як правило, не дає власної оцінки людям, яких описує в нарисах. У кожній людині є позитивні й негативні сторони, і неможливо однозначно назвати людини гарним або поганим. От в оповіданні “Співаки” виконавці почали спів.

Тургенєв говорить, що всім присутнім стало одночасно солодко й моторошно. Рідко можна зустріти такий голос, за словами письменника, “він був злегка розбитий і дзенькав, як надтріснутий”. У голосі відчувається сила й молодість і відчувається ” захоплююче-безтурботна, смутна скорбота”: “Російська, правдива, гаряча душа звучала й дихала в ньому отже й вистачала вас за серце, вистачала прямо за його російські струни”. Деякі присутні заплакали, тому що удержатися від сліз було дуже важко.

Після співу в шинку запанувала дивна атмосфера. А ввечері тут же була обтяжуюча картина розгнузданого пияцтва. На зміну щиросердечному захвату прийшов п’яний розгул Дуже цікаве оповідання “Бежин луг”.

У цьому творі Тургенєв малює портрети селянських дітей. Читачі не можуть не звернути уваги, наскільки працьовиті селянські діти, як рано вони взрослеют. Їм доводиться працювати з раннього дитинства Але це аж ніяк не заважає їм залишатися дітьми в глибині душі, вірити в щось таємниче, потойбічне. Багата уява дітей дає можливість не просто переказувати різні історії, почуті від когось, але й доповнювати їх новими, цікавими подробицями. В оповіданні “Бежин луг” автор знайомиться із хлопчиками, які стережуть табун коней.

Хлопчиків трохи: Федя, Павлусь, Ильюша, Костячи й Ваня Вони зовсім різні. Федя старше всіх, йому Вже чотирнадцять років. Письменник говорить, що це дуже стрункий гарний хлопчик з тонкими рисами особи, світлими очами й волоссями.

Павлусь ледве молодше й зовсім не так гарний. У нього приосадкувате, незграбне тіло, більша голова, бліда, ряба особа, широкі вилиці. Третій хлопчик Ильюша має непримітну особу, що виражає хвороблива й тупа дбайливість Костячи - сумний і замислений.

Самому молодшому хлопчикові Вані всього сім років. Діти розповідають дивні історії, які відбувалися нібито з ними або з кимсь зі знайомих. Для простих селян властива віра в те, що потойбічні сили перебувають зовсім поруч і можуть впливати на життя людей.

Хлопчики виросли із цією впевненістю, тому говорять про щось таємничому з тією же впевненістю, з якої сприймають реалії навколишнього світу. Цикл нарисів і оповідань “Записки мисливця” дозволяє нам, сучасним читачам, задуматися про минуле рідної країни, поразмишлять про долі російського селянства в пору кріпосного права


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций