Твір на тему: У чому зміст бунту ліричного героя поеми В. В. Маяковського «Хмара в штанях»?

Розміщено ЗНО по біології в 13 июля 2013

В 1915 році Маяковський створює поему “Хмара в штанях” - один із самих цікавих добутків дожовтневого періоду. У цей час він переживає не­розділену любов. Біль розчарування, протест проти несправедливості миру, заклик до боротьби злиті воєдино в поемі “Хмара в штанях”. У ній поет зв’язує тему любові й тему революції, що вперше входить у його творчість.

На думку Маяковського, у суспільстві, де все продає­ся й усе купується, немає теперішньої любові. Особиста тема здобуває в поемі соціальне звучання. Відчуття трагізму, безвихідності від нерозділеного почуття сме­няется в Маяковського закликом кборьбе.

Маяковський виражає головну ідею поеми в чотирьох гаслах: “Геть вашу любов! ” “Геть вашу релігію!” “Геть ваше мистецтво! ” “Геть ваш лад!

” Поет розкриває зв’язок особистого й соціального: у від­ щожило й прогнило суспільстві немає місця теперішньої любові. У першій частині поеми говориться про почуття поета. Очікування приходу улюбленої зображено з неймовірним розжаренням. Чую: тихо, як хворий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, - спочатку пройшовся ледь-ледь, потім забігав, схвильований, чіткий.

Тепер і він, і нові два мечуться розпачливою чечіткою. Звалилася штукатурка в нижньому поверсі. Нерви - більші, маленькі, багато хто! - скакають скажені, И вже в нервів підкошуються ноги. Щиросердечна драма продовжує розвиватися, переростаючи в образ пожежі в серце: Люди нюхають - запахло смаженим!

Нагнали якихось. Блискучі! У касках!

Не можна сапожища! Скажіть пожежним: на серце палаюче лізуть у пещеннях. Поет упевнений у тім, що кохану підкупили й розбестили.

У поемі немає прямої вказівки на вибраний­ника Марії, але все суспільство зображене як неблагопо­лучное, пересичене, погрязшее в розпусті. Бажаючи поділитися горем, поет виходить на вулицю й бачить, що його страждання - це часточка загального горя, що залишається невисловленим: Вулиця корчиться без’язика - їй нема чим кричати й розмовляти. Завдання поета - допомогти масам виразити свої стра­данія. Сучасне мистецтво не справляється із цим завданням, воно є “варивом з любові й солов’їв”. І прикладом такого мистецтва є для Маяковського поезія Ігоря Жителя півночі: А із сигарного диму ликерною чаркою витягалася пропита особа Жителя півночі.

Він виступає як синонім непотрібної буржуазної пое­зии, не здатної нічого дати прагнучим масам: Як ви смієте називатися поетом И, сіренький, цвірінчати, як переспівав! Маяковський усвідомлює себе поетом, що повинен дати голос без’язикій вулиці. Треба не просити, треба брати самим: Добродії!

Зупинитеся! Ви не злиденні, ви не смієте просити подачки! Звучить відкритий заклик до боротьби: Сьогодні треба кастетом кроїтися миру в черепі! Виразивши протест існуючому ладу, поет знову вертається до особистої драми - нерозділеної любові. Я із серцем жодного разу до травня не дожили, а в прожитому житті лише сотий квітень є. Вся поема “Хмара в штанях” написана у формі мо­нолога.

Але Маяковський не тільки виразив біль свого почуття, а виступив від імені всіх страждаючих, створив образ борця, зверненого до “вуличних тищам”. Його пері­живания знаходять форму бунту, призивають кдействию.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций