Основні теми й ідеї лірики А. Н. Некрасова

Розміщено ЗНО по біології в 28 июля 2013

Наводненье столиці загрожує” - луна “Мідного вершника”, але в зовсім інший емоци­ональной фарбуванню. Побиття злодія двірні­кому вже не викликає в душі героя тих почуттів, того співчуття, яким проникну­та сценка піймання злодія в циклі “На вулиці”. Слова “б’є” і “попався” - низька лек­сика, просторіччя: “Знову злодій! Знову б’ють”.

“Женуть череда гусаків на забій” - зрозуміло: щоб є. І заключний акорд - са­моубийство на горищі - краще не прийду­томиш у цій юдолі! Втім, немає ні висновку, ні акорду, тому що наприкінці вірша не крапка, а мно­готочие, тобто цей безглуздий ряд мож­але длить нескінченно. Некрасов обірвав своє гнітюче, що зводить із розуму й у могилу огляд столичного життя на півслові…

Під стать емоційному колориту стихо­утвору розмір - тристопний анапест, наспівно-тягучий і тужливий. Співається тяже­ло, мелодія скрипить і буксує: розмір порушують сверхсхемние наголосу на початку вірша: “Вірю - тут не страждати мудро “; “У далечінь приховану… “, “Моторошно нервам…

“; “Чу! з міцності…”; “Постріл - хтось покінчив із собою…” Більшість добутків росіянці клас­сики сполучать художню нев’янучість із глибиною й воістину невичерпне­стью змісту


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций