Ліричний герой у поезії А. А. Блоку

Розміщено ЗНО по біології в 22 июня 2013

Ім’я Олександра Олександровича Блоку тісно зв’язано у свідомості читачів із символізмом. Це літературне тече­ние, придя в Росію із Західної Європи на рубежі XIX і XX століть, збагатившись досягненнями російської віршованої традиції, дало літературі безліч чудових добутків, серед до­торих поезія Блоку. Образи, створені їм, займають особливе місце. Своєрідність позиції поета багато в чому вужі виявилося в перші роки його творче­ства. Характерно щодо цього стихо­утвір “Фабрика”.

З одного боку, звертання поета-символіста до реальнос­ти, до соціальної тематики вже говорить са­мо за себе. З іншого боку, символіка вірша також досить показник­на. Вірш малює три образи: з­ людей, щобралися у воріт, когось недвиж­ного, чорного, що вважає що прийшли, і, нарешті, ліричного героя, що говорить: “Я бачу все з моєї вершини…

” Нахожде­ние на вершині - це як би початкова крапка творчості самого поета, з якої він ішов разом зі своїм ліричним геро­їм креализму. Ранні вірші Блоку пов’язані з образом Прекрасної Дами. Його рас­критию й збагненню поет присвятив це­лий цикл віршів. Перед читачем від­кривается особливий мир закоханого че­ловека, закоханого поета (адже не секрет, що цей цикл був присвячений Лю­бови Дмитрівні Менделєєвої, дружині поета).

Поет схиляється перед идеа­лом краси й жіночності й ощуща­ет себе лицарем, що віддає життя слу­жению своїй Дамі. У вірші “Входжу я в темні храми…”, приводом для створення якого стала зустріч Блоку СЛ.

Д. Менделєєвій в Исаакиевском соборі, перед ліричним героєм з’являється образ, що зрівняємо з пушкінською Мадонною. Це “чистей­ший принадності найчистіший зразок”. Чи­рический герой цього періоду творчест­ва Блоку - романтик, для якого лю­бовь - вища цінність.

Образ-Символ одержав інше осве­щение у вірші, що став цим­волом самого поета, - “Незнайомці”. Тему цього вірша можна опре­ділити наступною фразою: ідеал при­ходить у зіткнення з відштовхую­щей реальністю. Цю подвійність поет відбив і в композиції произве­дения: воно ділиться на дві частини. Перша частина пронизана настроєм очікування “друга єдиного” - мрії, иде­альной Незнайомки.

Але місце зустрічі з нею - трактир. Уміло нагнітаючи описа­нием пейзажу, використанням звуко­вого ряду відчуття вульгарності происхо­дящего, автор мотивує стан ліричного героя. Поява Незна­грудки в другій частині на час преоб­ражает дійсність для героя, що в художньому плані виражається в зміні всіх оцінних епітетів, образів природи на протилежні.

Вони як би освітлені з іншої сторони. Підсумок же - повернення в реальний мир, не­можливість сховатися в забутті. Єдине можливе - продовжувати його: “Ти, право, п’яне чудовисько, я знаю - істина в провині”. У цьому вірші проявляється тонкий психологізм у розкритті образа ліричного героя, зміна його станів дуже важлива для Блоку. Розробка по­добних образів у малій віршованій формі все-таки не давала можливості повно розкрити їхній внутрішній мир, ево­люцию в часі.

Це вдалося зробити в поемі “Солов’їний сад”. Основа цю­жета цієї поеми - неминучість віз­врата ліричного героя з миру слад­ких мрій і любові в реальність. Герой знаходить нове, загальнолюдське зна­чение. Так, багато образів поеми мають біблійне звучання. На ослу їхав Ії­сус, щоб указати праведний шлях, ис­тину.

Господарка саду - це Ева. Сад і ос­тальной мир розділені тільки огорожею, але, увійшовши в нього, ліричний герой ті­ряет своє місце в тім житті, куди він по­тім неминуче повинен повернутися. У поемі вирішуються філософські про­блеми: вибору життєвого шляху, любові. Герой збагачений новим знанням, але він і спустошений безтурботним щастям. Спустошений життям, з нелегкою долею людин - герой вірша “Про доблестях, про подвиги, про славу”.

Це вірш автобиографично. Адже незадовго до його створення Блоку поки­нула дружина. Тому стає ясний не­розривний зв’язок ліричного героя із самим поетом. У кожному його стихотво­ренії цей образ несе не тільки кін­кретную ліричне навантаження, але й ста­новится провісником общечелове­ческих ідей, вічних цінностей. Але Блок не йде й від конкретних, реальних з­битий.

У синтезі реального й ідеально­го, у відбитті внутрішнього миру поета у всій його глибині й складається сутність ліричного героя. Він повністю отра­зил еволюцію поета, при цьому сам мно­гократно змінюючись


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций