А. И. Куприн. Життя й творчість ( 2-й варіант)

Розміщено ЗНО по біології в 8 марта 2013

1. Дитячі і юнацькі роки. 2. Особливості художнього стилю письменника. 3. Основні теми дореволюційної творчості Куприна. 4. Творчість періоду еміграції. 5. Останні роки життя. Їй-богу, я хотів би на кілька днів зробитися конем, рослиною або рибою або побить жінкою й випробувати пологи; я б хотів пожити внутрішнім життям і подивитися на мир очами кожної людини, який зустрічаю. А. И. Куприн У цих словах одного з героїв добутку А. И. Куприна “Яма” виражено бажання самого письменника. Він завжди прагнув жити з розмахом, ловлячи кожний момент, спробувати себе у всіх життєвих і професійних формах прояву. Переповнена подіями життя письменника, різноманіття тим його творчості - все це становить єдину надзвичайно строкату й живу картину Разом з тим входження Куприна в більшу літературу було нелегким, життєвий шлях - не менш складний. А. И. Куприн (1870- 1938) народився в селі Наровчатове Пензенської області. Письменник рано залишився сиротою - батько, канцелярський службовець умер, коли йому був рік. Потім він потрапив у сирітський будинок, у військову гімназію, кадетський корпус, юнкерське училище Сам він пізніше згадував, що це були самі нещасливі його роки життя. Не стільки через безглузде завчання напам’ять і голодування, скільки через сформовану систему фізичних і моральних покарань: вихованців часто принижували й залякували, відправляли в карцер, сікли різками. Про період перебування в кадетському корпусі він написав в автобіографічній повісті “На переломі” 1900 року. Після закінчення корпуса Куприну довелося ще два роки навчатися в Олександрівськом військовому училищі, а після одержання чина підпоручика - нести військову службу. Людини з такою спрагою життя, як у Куприна, вона не могла не обтяжувати. Майбутній письменник подає у відставку в 1894 році. Із цього моменту перед Куприним, по його ж словах, почалося “більше, широке, вільне життя”. Свій творчу кар’єру він почав з віршів, і писав їх у великій кількості не тільки замолоду, але й протягом всього життя. Разом з тим ці досвіди не принесли йому популярності й не зробили поетом. Щирим покликанням Куприна виявилася художня проза. Його перші оповідання - “Останній дебют”, “Місячною ніччю”, “Жах”, “Психея”, “Божевілля” - з’явилися в пресі наприкінці 1880-х років На думку критиків, ці добутки були багато в чому наслідувальні, схематичні, не позбавлені літературних штампів. Але це стосувалося, як правило, тих добутків починаючого письменника, у яких він зображував те, що не пережито їм самим. Там же, де відчувається вплив його життєвого досвіду, є присутнім неперевершений живий діалог, насичений фарбами пейзаж, виразний портрет - як зовнішній, так і психологічний. Куприн є одним з тих, хто міг писати проникливо й захоплююче одночасно, заражаючи читача цікавим хитросплетенням сюжетних ліній. Художній стиль багато в чому виявився визначений особливостями його особистості Мабуть, жоден з письменників-сучасників Куприна не прагнув так повно пізнати життя у всіх її проявах, як він. Будучи реалістичним письменником Куприн почував себе впевнено, коли твердо знав, що зображував. Його переповняли надлишок життєвих сил і енергії. Тому письменник прагнув пережити все, що доступно людині, бути спільником усьому, що відбувається навколо. Рухливість, невгамовна тяга до “зміни місць”, до частої зміни занять і роду діяльності відрізняли Куприна з юного років до кінця життя. Відомо, що Куприн володів безліччю різних професій. В 1910 році письменник робить політ на одному з перших у Росії аеропланів, вивчає водолазну справу, опускається на морське дно Все це наповнює його добутку яскравими фарбами, здоровим романтизмом, життєвим оптимізмом, особливою вірогідністю. Запас спостережень письменника сполучається його завзятою самоосвітою. Творчість Куприна не тільки многопланово, многообразно. Розмаїтість сюжетів обумовлювало багатим життєвим досвідом Куприна. Герої прозаїчних творів Куприна - люди самих різних соціальних шарів царської Росії - від капіталістів-мільйонерів до босяків і жебраків. Але вже в ранніх добутках у Куприна з’являється інтерес до теми “маленької людини”, до проблем морально-етичним, соціальним і естетическим. Творчість Куприна 1890-х років відзначено широтою охоплення й глибиною художнього дослідження всіляких сторін сучасної письменникові дійсності, розмаїтістю героїв із самих різних соціальних шарів В 1896 році він пише соціально-психологічну повість “Молох”. Образ Квашнина - промислового й фінансового ділка - сатиричне уособлення жадібності й жорстокості. Язиче
ський бог Молох, що жадає людських жертв, став загальним позначенням миру експлуатації, лицемірства й насильства над долями людей. У цій атмосфері вульгарність, неправда й фальш вторгаються й у сімейно-побутові відносини, а духовні й моральні цінності забуваються. У цій повісті Куприним важливий образ робітників. Практично до кінця добутку вони з’являються як терплячих жертв Молоха, нерідко рівняються сдетьми. Закономірний підсумок повести - загальний вибух обурення, невгасиме прагнення змінити ситуацію. Автор використовує образи вибуху, чорної стіни робітників на тлі полум’я для того, щоб найбільше яскраво зобразити народний бунт, виразити незгоду з положенням робітничого класу в сучасному буржуазному суспільстві. Тема неможливості існування людей різних занять і шарів у сталому “життєвому порядку як він є” одержала своє продовження в цілому ряді добутків цих років - “Прохачка”, “Картина”, “Наташка”, “Друзі”, “Блаженний”, “З вулиці”, “Конокради”, “Білий пудель”, “Allez!”, “За замовленням”, “Шкапа”. Герої Куприна не бачать сенсу життя в сьогоденні й повністю невпевнені в завтрашньому дні. Мотиви нестабільності життя у світі людей, де придушуються особисте й цивільне достоїнства, не знаходить виходу людська енергія, підсилюють у його добутках відчуття загальної кризи, що наближається, неминучих змін Затверджуючи цінність людини, якого не зіпсувала буржуазна цивілізація, Куприн намагався знайти свого позитивного героя. Вираженням такого ідеалу в той час стала героїня повести “Олеся” (1898). Це один із самих поетичних образів у світовій літературі й один з перших творів Куприна, у яких він з’являється неперевершеним майстром зображення любовного почуття. Привабливість героїні - у цілісності її натури, у шляхетності й силі характеру, у самобутності, які вона зберігає до кінця. Щира, глибока, жертовна любов лісової “чаклунки” Олеси протипоставлена боягузтву й безвільності її коханого - доброго, але слабохарактерного російського інтелігента. Надалі тема любові у творчості Куприна одержала розвиток у не менш ліричних і зворушливих добутках - “Суламифь” (1908) і “Гранатовий браслет” (1911). У них зображені яскрава пристрасть біблійної красуні Сулимифи й безнадійне й самовіддане почуття маленького чиновника Желткова. Особлива сила “Гранатового браслета” у тім, що любов тут з’являється як “щось несподіване” серед звичного будня, тверезої реальності й устояного побуту. До початку XX століття Куприн уже встиг стати самобутнім письменником-реалістом молодого покоління. Видатним добутком письменника початку століття стала повість “Двобій” (1905), присвячена М. Горькому. В “Двобої” знайшли своє відбиття нові суспільні настрої в Росії під час наростання загального невдоволення, викликаного поразкою в російсько-японській війні. Це видно через армійські порядки того часу. З одного боку, показане моральне розкладання офіцерства, позбавленого яких-небудь поривів до цивільного служіння З іншого боку, залякані, утомлені від муштри солдати. У цій атмосфері гідно, що служать офіцери, піддаються осміянню, співаються, як Назанский, або безглуздо гинуть, як підпоручик Ромашов, головний герой добутку. Це самий улюблений для Куприна образ правдошукача й гуманіста. Ромашов відстоює волю й достоїнство людської особистості. Він хоче бачити в солдаті не байдужого виконавця офіцерської волі й наказів понад, а друга, брата, людини Разом з тим він не стільки бореться зі злом, скільки сам страждає від нього. Його не розуміє й не приймає оточення. Крім того, герой випробовує невдачі й у любові. Зневага до слабких, почуттю жалості, гуманізму характеризує увесь світ армійського життя. На словах ненавидячи це життя, її мораль і порядки, Шурочка Миколаєва є її невід’ємною частиною. У підсумку, у надіях мріючи почати нове життя, порвати з жорстокою й несправедливою військовою службою, Ромашов безглуздо гине на дуелі. Цей добуток принесло Куприну загальноєвропейську славу Інтерес до всіх проявів живого, тонка спостережливість і людинолюбство характерні для оповідань Куприна про дітей і тварина, які художник слова писав протягом всього життя. Це “Смарагд”, “Шпаки”, “Завирайка”, ” Ю-Ю”, “Собаче щастя”, “У звіринці”, “Слон”, “Білий пудель”. Лютнева революція стає для Куприна здійсненням бажаних демократичних змін. Він активно виступає в періодичній пресі, але це вре№я стає для письменника часом протиріч і метань як політичних, так і творчих. Улітку 1920 року Куприн їде Впариж. Так відкривається нова сторінка його творчості, але більшість добутків цього періоду зображують п


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций