У чому полягає праведничество Матрени й чому воно не було оцінено й замічене навколишніми? (по оповіданню А. И. Солженицина «Матренин двір»)

Розміщено ЗНО по біології в 8 июня 2012

Як і багато хто інші, оповідання Солженицина “Матре­нин двір” заснований на фактах біографії самого письменника. Однак у ньому відбиті не роки, проведені в сталінських таборах, а життя письменника в селі Милидево Вла­димирской області. Головна героїня оповідання - реально існуюча жінка, добре знайома авторові. Саме Матрена - убожіючи й фізично немічна - виявилася тим самим праведником, без якого не може стояти село, а в цілому й увесь світ.

Відповідно до її життєвої філософії, жити треба не для себе, а для інших, і в цьому немає нічого особливого або видатного Тому в геро­ини не виникає думки відмовити комусь у допомозі навіть у ті моменти, коли допомога потрібно їй самої. Вона по­могает всім, не зауважуючи того, що люди з відвертою нахабністю користуються її добротою. У цій безкорисливій допомозі весь зміст і ціль її життя. Солженицин про неї говорить: “У тих людей завжди особи гарні, хто в ладах із совістю своєї”.

Будинок її був її храмом: завжди чистий, із запаленою лампадкою біля ікони. Матрена релігійна, але в радянський час віру­ющих людей засуджували, багато церков були закриті Як жертовна людина, вона погодилася навіть разру­шити власний будинок, а її рідні й односільчани від­гораживаются від трагедії смерті маленької мовчазної Матрени. Вони знаходять для неї слова не подяки, а осуду.

Поламати будинок, у якому живе душа й зміст чоло­століття, - це злочин. Односільчанин Фаддей та­кім образом уже підписав Матрене смертний вирок. Користуватися людською добротою, сумирністю можна. Але нехтувати людину, що приносить себе в жертву, - нелюдяно. Солженицин в оповіданні підняв тему вмираючої стра­ни, тому що люди рубають сук на якому сидять: переводять праведників, живуть не за божим законом, а за законом користі.

Але якщо ми живемо у своїй країні й знаємо, що на праведниках земля тримається, то життя Матрени дає всім урок. Треба намагатися жити по совісті, устигати бла­годарить людини при житті, не засуджувати людей і хра­нитка про їх добру пам’ять. Зневірившись у Бога, Росія не зможе вистояти й виявиться неспроможна перед злом Духовний початок людей завжди було пов’язане з релігією, з вірою, і тому, уважає письменник, якщо люди втратять віру, то вони втратять і свою людяність, перетворяться в живі машини


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций