У чому полягає трагедія доктора Рагина

Розміщено Українська література в 22 января 2012

Палата № 6 - це флігель для божевільних у провінційній лікарні. І одночасно це спосіб-символ російської поліцейської державності. Придивимося уважно до опису палати - воно як би роздвоюється: чи те це божевільний будинок, чи те в’язниця. Реалізм на грані символу тріумфує й у портретах мешканців палати. От сторож Микита: «сувора, випита особа, що нависли брови, що надають особі вираження степової вівчарки». У Микити особа-символ, особа, типове й у лікарні для божевільних, і у в’язниці, і в поліцейській будці. Настільки ж багатозначні й характери хворих. Такий Громов, російський інтелігент, що страждає манією переслідування: «Досить найменшого шереху в сінях або лементу надворі, щоб він підняв голову й став прислухатися: не за ним чи це йдуть? Не його чи шукають?»

Перед нами хвороба, у концентрованому виді, що вмістила в себе вікові лиха вільнодумної російської інтелігенції, вікову долю переслідуваної, що повідомляє поза законом і здоровим глуздом, але живій і завзятій росіянці думки. Не випадковий в оповіданні й інший мотив: у свідомо перекрученому світі, що живе бездумно, по інерції, нормальним виявляється божевільна людина. Громів, мабуть, сама чесна й шляхетна особистість у чеховському добутку. Він один наділений гострою реакцією на зло й неправду. Він один протестує проти насильства, що зневажає правду. Він один вірить у прекрасне життя, що згодом запанує на землі

Антиподом Громова є доктор Рагин. Ця людина - втілений спокій і байдужість до мирського хвилювання. Він виправдує свою пасивність філософськи. Рагин переконаний, що суспільні зміни марні: зло у світі невикорінно, його сума перебуває в житті незмінної, а тому немає ніякого сенсу боротися з ним. Єдину гідну людину вихід - піти в себе, у свій внутрішній мир. Вільне мислення - і повне презирство до суєти мирський!

Громов обурений такими міркуваннями Рагина: «Зручна філософія… і совість чиста, і мудрецем себе почуваєш». Але зручна вона лише до пори до часу й при сприятливих життєвих обставинах. «Страждання нехтуєте,- продовжує Громов,- а мабуть прищеми вам дверима палець, так закричите в

все горло!»

Бесіди Рагина із Громовим підслухує товариш по службі доктора й строчить на нього політичний донос. А оскільки політична неблагонадійність у Росії ототожнювалася з божевіллям (згадаємо долю Чаадаєва в житті й Чацкого в

літературі), Рагин оголошується божевільним і попадає в палату № 6. Наступає передвіщене Громовим відплата за його «зручну» філософію

Герой стає жертвою власного потурання, йому дається шанс на практиці перевірити свої принципи, свою правоту. У палаті для божевільних наступає запізнене прозріння. Рагин не витримує, він хоче вбити сторожа Микиту, бігти, відновити справедливість. Він дійсно «кричить в усі горло». Але із протестом і бунтом герой спізнився. І у фіналі оповідання Рагин умирає від залізних кулаків Микити й супутнього їм апоплексичного удару. Символічний зміст чеховського оповідання відчув одареннейший росіянин письменник Н. С. Лєсков: «Усюди палата № 6. Це - Росія… Чехів сам не думав того, що написав (він мені говорив це), а тим часом це так. Палата - це Русь!»

Тема «маленької людини» у російській класичній літературі є така ж вічної, як тема батьків і дітей (взаимооотношений і зміни поколінь), тема честі й людського достоїнства, тема особистості й держави. До неї неодноразово зверталися такі великі гуманісти, як А. С. Пушкін («Станційний доглядач», «Мідний вершник») і Н. В. Гоголь («Шинель»). Ф. М. Достоєвський і А. П. Чехов також не обходять стороною цю тему. Походження кожного з письменників зіграло отут не останню роль. Як Чехов, так і Достоєвський провели своє дитинство в суспільстві «маленьких людей». Один- у лікарні для бедних на Божедомке в Москві, іншої - у крамниці колоніальних товарів у Таганрозі. Імовірно, уже тоді сформувалися погляди майбутніх письменників на «слабких миру цього».

У творчості обох письменників можна зустріти героїв, аналогічних гоголівському Акакию Акакиевичу. Чиновник Черв’яків, що випадково пчихнув на лисину генерала («Смерть чиновника»), Липа («У яру»), Катерина Іванівна й Лизавета («Злочин і покарання») однаково безправні й пригноблені. Ці герої викликають до себе жалість і співчуття. Однак герої Чехова зовсім не схожі на героїв Достоєвського. Що обмежує й принижує «маленької людини»? У Чехова це страх і трепет перед начальниками, раболіпство, бажання стиснутися й «влізти у футляр». Героїв же Достоєвського принижує бідність, убогість. Вони часто стають жертвами фізичного насильство, піддаються побоям, привселюдно ображаються

Яке страждання випробовують «маленькі люди»? Що є причиною цих страждань?

«Маленькі люди» Достоєвського мучаються від свідомості своєї вбогості, від безвихідності, від неможливості змінити положення речей. А головними джерелами страждань є гріхи, що супроводжують убогості: пияцтво й безвідповідальність Мармеладка, що прекрасно усвідомлює своє положення, але при цьому нічого не намагається робити, щоб урятувати себе й сім’ю; проституція Соні; сухота й божевілля Катерини Іванівни. Герої Достоєвського сприймають убогість як тяжку, огидну хворобу. Всі страждання героїв Достоєвського мають єдину причину - бідність, тобто соціально детерміновані

Мучення героїв Чехова мають інші причини. Так, ямщик з оповідання «Туга» не може поділитися своїм горемс навколишніми, його ніхто не хоче слухати. Липа страждає від бессилю й лагідності, а потім і від безкарності вбивці своєї дитини. Учитель грецького Беликов хворий своїм прямо-таки маніакальним страхом «а як би чого не вийшло». Він боїться порушити закон і не догодити владу імущим. В остаточному підсумку страждання «маленьких людей» у творчості Чехова викликані жорстокістю й нелюдськістю дійсності, що оточувала, які часом приводять навіть до щиросердечної хвороби (згадаємо Громова й Рагина з оповідання «Палата № 6»).

Герої Достоєвського не самотні. Вони знаходять деяку розраду в 482

спілкуванні один з одним. Мармеладов ділиться своїм горем з Раскольнико-вим (і той розуміє його), Соня й Лизавета разом утішаються читанням Євангелія, у самого Раскольникова є вірний, чесний і відданий друг Разумихин.

у Чехова герої найчастіше страждають від самітності. Їх ніхто не хоче або не може зрозуміти. Так, Рагин, незважаючи на те що мав приятеля, так і не зміг знайти з ним загальна мова. Він змушений відвідувати душевнохворого Громова, тому що той найкраще його розуміє. Доктор Старців, що прожив багато років у повітовому місті й имеющий більшу лікарську практику, так і залишився самотнім. Але він уже не почуває своєї самітності, тому що все людське в ньому давно вже вмерло. Жива єдина пристрасть- «збирати гроші». Саме ця пристрасть і перетворила доктора Старцева в обрезклого Ионича.

«Слабкі миру цього» з роману «Злочин і покарання» мають аж ніяк не маленькі душі. Достоєвський показує їх явну моральну перевагу над сильними миру цього. Згадаємо сцену несправедливого обвинувачення Соні Лужиним у злодійстві. Або останнє побачення Дуни й Свидригайлова. Ці герої прийшли або зрештою прийдуть до переосмислення життя й очищенню стражданням. Так наприкінці роману відроджуються до нового життя Соня й Розкольників

У чеховській прозі небагато таких героїв, але зате багато таких, які зовсім не виявляють якого-небудь духовного життя. Ярчайший приклад - герой оповідання «Товстий і тонкий». Хіба може викликати співчуття герой, що подобострастно кланяється, що забуває про власне достоїнство лише тому, що його колишній товариш має більше високого чина. Такому героєві Чехов відмовляє всочувствии.

Як бачимо, у творчості двох письменників тема «маленької людини» розкрита по-різному. Герої Достоєвського живуть духовним життям, каються й утішаються. Головною причиною їхніх страждань є причина соціальна - убогість

Більшість чеховських героїв не мають потреби матеріально, але їхній духовний мир вузький, іноді й зовсім відсутні, тому що часто благі пориви стають лише спогадом, а ситий і стійкий побут - саме тим футляром, через кришку якого неможливо достукатися до душі людської (оповідання «Ионич»). Вони статичні. Ці герої викликають тільки глузування й презирство


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций