Героїчна тематика у віршах Лермонтова

Розміщено Українська література в 26 декабря 2011

Поетика насичена цивільною й революційною тематикою. У цьому маленькому зошиті перебувають такі вірші, як «Пісня барда» і « 10 липня. (1830)» («Знову ви, горді, повстали…»). Ці два вірші безпосередньо випливають одне за іншим. «Пісня барда» поміщена на розвороті з віршем «Булевар» - сатирою на світське суспільство Москви. Прозаїчний вступ до «Булевару» з побажанням, щоб «перо в ціпок звернулося», дуже сильно звучить поруч із цивільною темою вірша «Пісня барда». У цьому вірші поет малює образ старого-співака, що, повернувшись на батьківщину й заставши її в руках поневолювачів, розбиває в розпачі свої гусли. Вірш є ліричною варіацією задуму, що знайшов своє втілення в поемі «Останній син вільності».

Старий-бард перемінив юнака-співака. Співак перетворився з юнака в старця, тому що сам Лермонтов мріє тепер про те, щоб робити подвиги, і вже не задовольняється тим, щоб оспівувати їх. Подальший розвиток революційної й цивільної тематики ми спостерігаємо в зошиті, що ставиться до осені 1830 року 2. У цьому невеликому зошиті перебуває революційний вірш «30 липня.— (Париж) 1830 року»— відгук на липневу революцію Впариже.

«Славне був час, — згадує Герцен, — події неслися швидко. Ледь сухорлява фігура Карла X встигла зникнути за туманами Голоти руд а 3, Бельгія спалахнула, трон короля-громадянина гойдався; якийсь гарячий революційний подув почалося в дебатах, у літературі. Романи, драми, поеми, зі знову зробилося пропагандою, боротьбою». Юнак Лермонтов писав:

  • Є суд земної й для царів
  • Проголосив він тзой кінець;
  • Із тремтячої голови твоєї
  • Ти у втечі упустив вінець
  • И зайнявся страшний бій;
  • И прапор вільності як дух
  • Іде перед гордою юрбою
  • И звук один наповнив слух;
  • И бризнула в Парижі кров
  • ПРО! чим заплатиш ти, тиран,
  • За цю праведну кров,
  • За кров людей, за кров громадян

Тут же поміщений вірш, звернене до Новгорода, одна з ліричних варіацій на ту ж тему, що й поема «Останній син вільності». Боротьбу Новгорода за вільність юнак-поет зближає із сучасністю, з повстанням декабристів

  • Сини снігів, сини слов’ян,
  • Навіщо ви мужністю впали?
  • Навіщо?.. Загине ваш тиран,
  • Як всі тирани гинули!
  • До наших днів при імені волі
  • Тріпотить ваше серце й кипить
  • Є бідний град, там бачили народи
  • Все те, до чого тепер ваш дух летить

Героїчна тематика знаходить своє вираження й у вірші «Могила бійця». Воно поміщено на тій же сторінці, де й вірш «Новгород». Підсумком внутрішнього життя Лермонтова 1830 року є поема «Останній син вільності». Поема, із присвятою його другові Н. С. Шеншину, набіло переписана в зошит звичайного учнівського формату. У цій поемі втілюються мрії про подвиги, про революційну боротьбу, що володіють Лермонтовим в 1830 році. Зошит закінчується рішенням Лермонтова перейти до створення прози. У другій половині липня, у Середникове, Лермонтов знову вертається до поеми «Демон». Акуратно переписавши сім куплетів третього’ варіанта поеми («По блакитному небу пролітав…»), Лермонтов рішуче проводить рису ліворуч праворуч, через всю сторінку, і під рисою широко й розмашисто пише: «Я хотів писати цю поему у віршах, але немає — у прозі краще».

У грудні 1831 року в Лермонтова дозріває план історичного добутку з епохи героїчної боротьби російського народу з татарами. Задумом добутку про Мстислава Чорному із часів татарської навали й закінчується зошит

У той же час у свідомості Лермонтова оформляється думка, що літературна праця може бути прирівняний до справжньої боротьби. Рік назад літературна діяльність не задовольняла Лермонтова. Тепер він бачить у ній одну з форм активної боротьби за щастя батьківщини. У розгорнутому плані поеми про Мстислава, поміщеному вужі в наступному зошиті 2, є думка про цивільну й патріотичну роль мистецтва. Мстислав, умираючи, просить розповісти про його подвиги співакові, що складе про їх пісню, «щоб цією піснею збудити жар любові до батьківщини в душі нащадків». Думка про виховну роль мистецтва, що стимулює людей на подвиги боротьби, тут сформульована зовсім чітко. Від цієї думки, висловленої в плані поеми про Мстислава, шлях веде до вірша «Поет», у якому Лермонтов сім років через виразив своє світорозуміння поета-громадянина

Яркою, виразною ілюстрацією нового відношення Лермонтова до своєї творчості служить зошит з доповненою й набіло переписаною драмою «Дивна людина», що ставиться до кінця 1831 року. Після драми поміщена чернетка невеликого ліричного вірша, що жваво перегукується зі змістом драми і є своєрідною післямовою кней.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций