Літературний зміст зошита Лермонтова «1830 рік»

Розміщено Українська література в 25 декабря 2011

Зміст наступної за часом зошита ставиться до початку весни й лету 1830 року. Зошит розміру звичайної учнівської, без обкладинки, пописана вицвілим чорнилом. Вона складається з 35 аркушів. На першій сторінці, зверху, напис: «Різні вірші», і під рядком, посередині, підпис: «1830 рік». Зошит чистова. Лермонтов переносив у неї вірша, написані в іншім місці. Тому хронологічна послідовність у ній відсутній. Так, наприклад, після вірша, написаного наприкінці літа, перед від’їздом із Середникова, треба вірш із датою 16 травня. У той же час бували випадки, коли зошит служив чернеткою й вірші писалися в неї безпосередньо. Місцями такі чорнові записи йдуть один за одним, і зошит перетворюється в поетичний щоденник. У своїх приписках до заголовків Лермонтов нерідко вказує, коли вірш написаний, при яких умовах, де й що послужило приводом

Літературний зміст зошита многообразно. Ліричні вірші й щоденникові записи чергуються із сюжетами драматичних добутків і начерками окремих сцен. Основна тема драматичних задумів - цінність людської особистості, незалежно від знатності й багатства. Ми знаходимо в ній штрихи для характеристики Лермонтова - те, що свідчить про його смаки й звички, ті деталі, без яких не можна відтворити людська особистість

Ще взимку вихователь Лермонтова відзначив на полях його зошита, що юнак-поет у своїй творчості став відступати від установленої моралі. Новий зошит починається з міркувань про відносність понять добра й зла:

  • Повір: велике - земне
  • По-різному з думками людей
  • Здійсни з успіхом справа зле
  • Великий; не вдалося — лиходій…

Тему відносності понять добра й зла Лермонтов розробляє й у драмі «Іспанці», що він почав у тім же зошиті. У чорновому прозаїчному уривку на одній зі сторінок ідуть міркування про безглуздість людського існування, які Лермонтов використає в драмі «людський рід» - закреслене й зверху надписане: «природа» - «подібна печі, звідки вилітають іскри. Природа робить інших розумніше, інших глупее; одні відомі, інші невідомі. З печі вилітають іскри одні більше, інші темніше, одні довго, інші мгновенье світять; але все-таки вони згаснуть і зникнуть без сліду; подібно їм підуть інші так само без наслідків, поки пекти згасне сама: тоді весь попіл зберуть у купу й викинуть; так і з нами» ‘.

У ліричних віршах зошита Лермонтов постійно стосується проблеми життя й смерті

Навесні 1832 року Лермонтов з почуттям національної гордості різко підкреслив свою відмінність від Байрона, чітко’ передав думку про свою самобутність:

Ні, я не Байрон, я інший, Ще невідомий обранець, Як він гнаний миром мандрівник, Але тільки з русскою душею. Юнак-поет гаряче співчуває всім народам, що борються за волю й національну незалежність. На одній зі сторінок зошита він виражає свої симпатії народам Кавказу в їхній боротьбі з російським царатом:

  • Кавказ! далека країна!
  • Житло вільності простий!
  • И ти нещастями повна
  • И закривавлена війною!…

Поруч, на розвороті, у вірші «Ранок на Кавказі» Лермонтов робить реалістичний і художній начерк кавказького пейзажу. У ньому усе ще живі дитячі спогади Кавказу. Під враженням наростаючої хвилі селянських повстань Лермонтов малює картину народної революції в Росії:

  • Настане рік, Росії чорний рік,
  • Коли царів корона впаде;
  • Забуде чернь до них колишню любов,
  • И їжа багатьох буде смерть і кров…

Ця картина не лякає юного Лермонтова, хоча його сім’ї й торкнулася один зі спалахів народного повстання. Улітку 1830 року, під час холерного бунту, у Севстополі був убитий дід Лермонтова - Н. А. Столипин. Вождя повсталого, обуревает справедливою помстою народу він малює у вигляді романтичного героя, «потужної людини» з «піднесеним чолом» і «булатним ножем» у руках. Це вірш Лермонтов називає «(Пророкування)» і робить до нього приписку: «(це мрія)».

  • И заграва офарбить хвилі рік:
  • У той день з’явиться потужна людина,
  • И ти його довідаєшся - і зрозумієш,
  • Навіщо в руці його булатний ніж;
  • И горі для тебе! — твій плач, твій стогін
  • Йому тоді здасться смішний;
  • И буде все ужасно, похмуро в ньому,
  • Як плащ його з піднесеним чолом

У самий важкий для Лермонтова період ламання старого в його свідомості вже намечается оптимістичне рішення перемога життя. «Люблю мучення землі», - пише Лермонтов 16 травня, а повернувшись із Середникова, набіло переписує цей вірш у свій зошит. Він вірить, що страждання його покоління повинні підготувати ґрунт для щастя прийдешнього людства


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций