Як живеться чиновникові, бояринові, купцеві й паную в поемі «Кому на Русі жити добре»

Розміщено Українська література в 20 декабря 2011

Плани до нездійснених глав поеми, звичайно, становлять великий інтерес при вивченні творчого задуму Некрасова. У втіленні цих планів поет далі начерків не пішов. Це говорить не тільки про те, що автор не встиг завершити свого грандіозного утвору, але також і про те, що в процесі роботи Некрасов змінив напрямок свого первісного задуму. В 70-х рр., коли Некрасов енергійно працював над поемою, для нього, як і для багатьох його передових співвітчизників, колосальне значення придбало питання про краще майбутнє народу, зокрема селянства, про ті шляхи, які приведуть його до щасливого й радісного життя. Це найважливіше питання відтіснило на другий план міркування про те, яке живеться чиновникові, бояринові, купцеві й паную. Подібна проблема з достатньою визначеністю вирішена в главах «Піп» і «Поміщик».

Селянство після «звільнення» потрапило в нову, не менш тяжку, кабалу. «Звільнений» від панщини, селянин,- писав В. И. Ленін,- вийшов з рук реформатора таким забитим, обібраним, приниженим, прив’язаним до свого наділу, що йому нічого не залишилося, як «добровільно» іти на панщину». У багатьох губерніях селяни відповіли на реформу бунтами, які уряд пануючи-«визволителя» жорстоко придушувалося

Відкрито виразити своє негативне відношення до реформи Некрасов не міг по цензурних причинах. Поетові довелося шукати обхідних шляхів, прибігати до иносказательности. Своєрідність і оригінальність некрасовских алегоричних прийомів виявляється вже в пролозі. У дійсності ж для поета питання, чи щасливі представники верхів? - був до кінця й без коливань вирішений. Цим прийомом Некрасов скористався для того, щоб показати, наскільки безпросвітне й глибоко трагична життя трудового народу, обманутого й пограбованого реформою, показати, що селянин трудиться в поті чола, а результати його праць дістаються всі тим же трьом пайовикам:

  • Працюєш один,
  • А ледве робота кінчена,
  • Дивися, коштують три пайовики:
  • Бог, цар і пан!

У цих рядках полягає основний ідейний зміст перших розділів поеми, що виражають із такою визначеністю відношення поета й до народу й до «влада імущим». «Кому на Русі жити добре» - справді народна поема. Народності її насамперед у глибокому реалізмі, у критичному висвітленні соціальної дійсності з позицій революціонера-демократа, в органічному зв’язку художника з народом і його творчістю. Некрасов виявив виняткове вміння дивитися на життя очами простої працюючої людини, мислити, почувати, говорити, як він, знайшов такі готичні засоби, за допомогою яких із граничною виразністю відбив життя народних мас, їхнього сподівання й прагнення

Він був поетом того нового, революційно-демократичного напрямку в літературі, що очолили кращі представники класичної російської філософії й суспільної думки 60-х років - Чернишевський і Добролюбов. У його поезії ключем забив той активний, революційний струмінь, що надалі історичному розвитку влилася в нову хвилю пролетарського періоду визвольного руху

Некрасов був творцем демократичної поезії, що стала могутнім засобом у революційній боротьбі народу за своє звільнення. Її широко використали ідеологи революційної демократії в агітаційні метах

Джерела некрасовского критичного реалізму йдуть від «натуральної школи», особливості якої найбільше повно визначені В. Г. Бєлінським у наступній формулі: «У наш час мистецтво й література більше, ніж коли-небудь, колись, зробилися вираженням суспільних інтересів».

Новий мир ідей і образів вимагав і нових художніх форм вираження; эстетические принципи Некрасова формувалися в умовах гострої боротьби, разгоравшейся в 50- 60-х рр. між прихильниками теорії «чистого мистецтва» і ідеологами революційної демократії

Эстетические принципи Некрасова, як і його соратників Чернишевського й Добролюбова, містили в собі нове, принципово відмінне від положень теоретиків «чистого мистецтва» дозвіл проблеми взаємини форми й змісти

Революційні демократи гудили тих, хто односторонньо вирішував проблему, схиляючись насамперед перед формою, і боролися за таке мистецтво, у якому зміст і форма виступали б в органічній єдності

Відмінною рисою жанру” героїчної поеми-епопеї, як він канонізований ще в часи античності, є широке відбиття якого-небудь важливого для доль народу історичної події, зображення героїв, твердження: повноцінної людської особистості в єдності її суспільних і особистих інтересів у боротьбі з ворожими соціальними силами

Думка створити героїчну народну поему займала також творчу уяву Пушкіна. Його залучав образ Петра I і його епоха, герой майбутньої поеми представлявся йому діючої разом зі своїм народом. У що вилився б задум Пушкіна, що мріяло створити епопею про героя-вождя й героя-народ, невідомо, тому що він не знайшов своєї кінцевої реалізації, хоча здійснено частково в «Полтаві». Створити грандіозну поему про Русь у її минулому, сьогоденні й у перспективі майбутнього вважав, як відомо, своїм життєвим завданням Гоголь

Показати самодержавну Росію в її соціальних протиріччях, у боротьбі її суспільних груп задовго до Некрасова поставив своїм завданням великий просвітитель і революціонер XVIII століття А. Радищев в «Подорожі з Петербурга в Москву». Радищев більшою мірою, чим хто б те не було з попередників Некрасова, був співзвучний і близький йому як поетові селянської демократії. Цю близькість і наступність можна простежити не тільки на проблематиці добутків, але й на їх жанрових і стильових особливостях. Некрасов, безсумнівно, читав «Подорож з Петербурга в Москву» і випробував його вплив, насамперед у період формування в поета революційно-демократичного матеріалістичного світогляду


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций