Що таке любов у повісті «Леді Макбет Мценского повіту»?

Розміщено Українська література в 25 ноября 2011

Любов… Кожний з нас хоча б раз у житті замислювався над тим, що це таке, але, погодитеся, дати однозначна відповідь на це питання не може ніхто. Скільки всього сказано, скільки написано із цього приводу, а тим часом тут як і раніше залишається якась загадка, таємниця, розгадати яку людство так, напевно, ніколи й не зможе. Хто знає, бути може, це й до кращого…

Багато російських письменників у своїх добутках намагалися розгадати загадку, знайти відповіді на непрості питання: що таке любов? Яке її вплив на людину? Чому одних вона облагороджує, робить краще й чистіше, а інших штовхає на найжахливіші злочини? У своєму нарисі «Леді Макбет Мценского повіту» Лєсков, зображуючи справжню драму любові, намагається відповісти на всі ці питання. Повість «Леді Макбет Мценского повіту» названу самим автором нарисом, часто витлумачували як мелодраму із грубим еротизмом, з натуралістичними подробицями в описі карних злочинів. Насправді це зовсім не так. Натуралізм і еротика не є самоціллю для художника, а служать йому для вірного відтворення своєрідних особливостей побуту, що малює

Лєсков створив не натуралістичний добуток, а теперішню любовну драму. І нехай ця драма груба, часом вульгарна й невіддільна від кривавих злочинів. Але як же інакше могла захистити себе й затвердити свої права в примітивному й дикому середовищі провінційного купецтва раптом, що звільнилася від гніта пристрасть?!

Катерина Львівна була рано віддана заміж «не по любові або якому потязі, а так, тому що Ізмайлов до неї присватався, а вона була дівчина бідна, і перебирати нареченими їй не доводилося». З тієї пори почалася для Катерини нудне й одноманітне життя. Ця непомірна нудьга «не раз наводила на молоду купчиху тугу, що доходить до одуру… але ніхто, як водиться, не обертав на цю нудьгу її ні найменшої уваги». Так було протягом п’яти літ

И от «на шосту весну Катерини Львовниного заміжжя» зайнялася на темному небокраї її життя яскравою зірочкою перша любов. З’явився в них у маєтку новий прикажчик Сергій, що незабаром став єдиним змістом її життя. «Катерина Львівна тепер готова була за Сергія у вогонь, у воду, у темницю й на хрест. Він закохав її в себе до того, що міри її відданості йому не було ніякою. Вона збожеволіла від свого счастия…».

Заради коханої людини Катерина йде на вбивство свекра, чоловіка, а потім і маленького племінника. І якщо перші два вбивства ще якось можна виправдати, посилаючись на те, що Катерина хотіла захистити себе, Сергія й свою любов, то вбивство безневинної дитини просто не укладається ні в які рамки. А тим часом ініціатором цього був Сергій, саме він штовхнув Катерину на жахливе злодіяння: «И пішов і пішов Сергій грати Катерине Львівні на цю ноту, що став він через Федю Ляміна самою нещасною людиною, позбавлений будучи можливості возвеличити й відрізнити її, Катерину Львівну, переді всім своїм купецтвом».

Катерина сповна відплатила за свою любов і за ті злочини, які зробила заради улюбленого. Але не каторжні роботи були для неї самим жорстоким покаранням, гірше самої смерті було те, що Сергій від її відвернувся, адже він як і раніше залишався єдиним змістом її життя: «…Для неї не існувало ні світла, ні тьми, ні худа, ні добра, ні нудьги, ні радостей; вона нічого не розуміла, нікого не любила й себе не любила. Вона чекала з нетерпінням тільки виступу партії в дорогу, де знову сподівалася бачитися зі своїм Сережечкой».

Катерина віддавала останні гроші заради того, щоб побачитися з улюбленим, а він розтоптав її любов і жорстоко принизив. На очах Катерини він загравав з іншої: «Я її, може, і ніколи не любив, а тепер… так мені от стоптанний Сонеткин черевик миліше її пики, кішки такої обдертої». Це була остання крапля, що переповнила чашу принижень і образ, нанесених Сергієм. «Катерина Львівна тремтіла. погляд, Що Блудить, її зосереджував і ставав диким… Ще хвилину - і вона раптом вся захиталася, не зводячи око з темної хвилі, нагнулася, схопила Сонетку за ноги й одним махом перекинулася з нею за борт порома». Катерина вибрала смерть, прихопивши разом із собою суперницю

Незважаючи на доконані героїнею злодіяння, доля її викликає жалість і співчуття. Так, ця жінка була жорстокої й нещадною. Так, ніхто не давав їй права розпоряджатися чужими життями. Але не слід забувати, що все це було зроблено нею в ім’я любові, заради людини, що, як виявилося, зовсім не заслуговував подібних жертв. Так банальна мелодрама про нудьгуючу купчиху під пером Лєскова виростає в трагічну історію жінки, що жадає любові, материнства, ласкавого слова й вірності


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций