Твору по повісті А. С. Пушкіна «Капітанська дочка»

Розміщено Українська література в 5 ноября 2011

Безумовно, А. С. Пушкіна дуже хвилювала тема повстань у Росії - як селянських бунтів, так і таких, як події грудня 1825 року, у яких брали участь його близькі друзі.Роздуму над цим звернули думку автора до драматичних подій історії, і він пише нарис «Історія Пугачова». Але як художник, А. С. Пушкін не зміг повністю виразити себе в історичній праці, і в нього виник задум художнього твору про пугачевском повстання.

Герої «Капітанської дочки», звичайні люди зі своїми звичайними людськими долями, виявляються в самому центрі історичних подій. Ми читаємо про далекий навіть для А. С. Пушкіна XVIII столітті, але завдяки тому, що оповідання ведеться від першої особи, все описане близько й зрозуміло нам. Ми не дивимося з боку, а разом з молодим Гриневим беремо участь у подіях його життя. Проводир селянського бунту, кривавий, не знаючої жалості лиходій, з’являється перед нами завдяки Гриневу живою людиною, з усіма своїми достоїнствами й недоліками

Герой «Капітанської дочки» юний Петруша Гринев ще не вміє оцінювати події, безпосереднім учасником яких стає. Він просто живе, почуває й надходить так, як велить йому совість. чесність, Що Обеззброює, не раз рятує йому життя. Ця ж чесність - стан особливої довіри читача до всього, про що розповідає Гринев.

Звичайно ж, не можна зіставляти Гринева з Пушкіним ні по розуму (згадаємо його оповідання про життя в рідному домі до армії), ні по щиросердечних якостях (багатство й багатогранність духовного миру поета не викликають сумнівів, чого не скажеш про Гриневе), але у відношенні честі й боргу їхньої думки збігаються. Дворянин, що не вважає для себе можливим змінити присязі й перейти на сторону повсталих, - це міг бути й Пушкін

У замітці від видавця А. З, Пушкін пише, що єдине доповнення його до рукопису Гринева - це епіграфи. Таким чином, тільки в епіграфах автор прямо виражає свою позицію. Перший і головний з них - «Бережи честь змолоду». Проблема честі - одна з головних в «Капітанській дочці». Позитивні герої - ті, хто «беріг честь змолоду». Це Гринев, Маша, сім’я Миронових. До них же до деякої міри можна віднести й Пугачова. Принаймні, у відношенні Гринева він надійшов чесно.

Оповідач в «Капітанській дочці» - це той же Гринев, але вже в старості. Він дивиться на себе з боку, посміюється над помилками молодості, над своєю недосвідченістю, але він і пишається тим, що не втратив свого дворянського достоїнства. Основні життєві принципи його сформувалися вже тоді й залишилися незмінними

На відміну від молодого Петруши, всієї думки якого були зайняті коханою дівчиною, Гринев-повествователь дає оцінку й історичні події. Це саме він говорить: «Не приведи Бог бачити російський бунт - безглуздий і нещадний. Ті, які замишляють у нас неможливі перевороти, або молоді й не знають нашого народу, або вуж люди жестокосердие, якої чужа голівонька - полушка, та й своя шийка - копійка..,»

Виходить так, що в самому центрі вирішальних подій історії перебуває середній, набагато більше пересічна людина, чим сам Пушкін, проте їм же обраний. Це викликає в читача довіра. Щирий і відкритий Гринев малює об’єктивну картину що відбувається, не дає приводів для підозр у якому-небудь «мудруванні» (до речі, улюблене його слово). Мова Гринева-повествователя проста й доступний, без витівок. Пушкін-поет міг використати опис бурану як алегорію селянського повстання: «Ну, пан, - закричав ямщик, - лихо: буран!» Гринев же просто описує заметіль, завдяки якій він познайомився Спугачевим.

Повість «Капітанська дочка» оповідає не просто про народне повстання, а про загальнолюдські проблеми. Ніде в повісті ми не зустрінемо описи пригнобленого народу. Навпаки, наприклад, Савельич безкорисливо любить своїх хазяїв і відданий їм

И все-таки «Капітанська дочка» - глибоко народний добуток, навіть загальнонародні, примирні всі стани. Майже всі епіграфи до глав узяті з народних пісень і прислів’їв. Вони стають вираженням почуттів героя-дворянина. Пушкіна говорить нам, що життя складніше будь-яких схем, що для об’єднання людей недостатньо їхньої приналежності до одного стану

Гриневу набагато більше симпатичний Пугачов, чим Швабрин - такий же, як він, офіцер. Кожний герой повести - не просто представник свого стану, але самостійна особистість: і Савельич, і Пугачов, і імператриця. Пугачов - представник народу, але він не змішується з юрбами людей, що йдуть за ним, він вождь і розуміє, що самотно й що рано або пізно його зрадять. Обговорюючи калмицьку казку про орла й ворона, Пугачов і Гринев висловлюють свою життєву позицію. Пугачов не може жити інакше, для нього бунт - сенс життя, для Гринева ж - «жити вбивствами й розбоєм значить клювати мертвечину». Герої не сходяться у визначенні основи життя й проте залишаються доброзичливий друг кдругу.

В «Капітанській дочці», у повісті про народний бунт, відносно мало описів кровопролиття, всім і так добре відома жорстокість селянської війни. Але там, де такі сцени є, у них зображені страждання обох сторін: це й башкирец зі знівеченою особою, і смерть пари Миронових

Снову А. С. Пушкін руйнує будь-які схеми й головний вимір сюжету робить таку людську якість, як сострадательность, звичайна доброта. Згадаємо, як уперше в повісті з’являються Пугачов і імператриця - немов два полюси. Герої зустрічаються з ними як зі звичайними людьми, і лише потім з’ясовується, що обоє вони наділені владою й обоє проявляють милосердя лише до тих, кому особисто симпатизують. Вибірково. У цій повісті відбилася мрія поета про можливості пристрою такого миру, де все ґрунтується на добрі й мудрих людських відносинах; герой і оповідач допомагають вселити саме цю думку читачеві

А. С. Пушкін у повісті «Капітанська дочка» використає свій улюблений прийом; сам він виступає в ролі видавця, а автором як би є Гринев. Також від імені вигаданого автора написані, наприклад, «Повести Белкина» і «Історія села Горюхина». А. С. Пушкін створює цілком певний образ оповідача - помісного дворянина. Дитинство його проходить у селі, росте він недоуком, потім батько відправляє його на військову службу, і через якийсь час він вертається в родовий маєток і вирішує зайнятися творчістю. Приблизно так само виглядає історія оповідача «Капітанської дочки»; лінія «автор - оповідач - герой» тут простежується досить чітко.

Пушкін начебто будує драбинку в часі: сам він дивиться з XIX століття на оповідача, що у свою чергу пише про себе в молодості. Таким чином, до читача доходить багатомірна історична картина, складна, як саме життя


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций