Російська література військового років

Розміщено Українська література в 11 октября 2011

Найбільш продуктивними жанрами прози перших двох військового років були стаття, нарис, оповідання. Їм віддали данина практично всі письменники: А.Толстой, А.Платонов, Л.Леонов, И.Эренбург, М.Шолохов і ін. Вони затверджували неминучість перемоги, виховували почуття патріотизму, викривали фашистську ідеологію

А.Н.Толстому належить більше шістдесяти статей і нарисів, створених за період 1941 -1944 р. (”Що ми захищаємо”, “Батьківщина”, “Російські воїни”, “Бліцкриг”, “Чому Гітлер повинен потерпіти поразку” і ін.). Звертаючись до історії Батьківщини, він прагнув переконати сучасників у тім, що з новим лихом Росія впорається, як це не раз було в минулому. “Нічого, ми сдюжим!” - такий лейтмотив публіцистики А.Толстого

Л.Леонов також постійно звертався до національної історії. З особливою гостротою він говорив про відповідальність кожного громадянина, тому що тільки в цьому бачив стан прийдешньої перемоги (”Слава Росії”, “Твій брат Володя Куриленко”, “Лють”, Розправа”, “Невідомому американському другові” і ін.).

Центральною темою військової публіцистики И.Эренбурга є захист загальнолюдських цінностей. Він бачив у фашизмі погрозу світової цивілізації й підкреслював, що проти нього борються представники всіх національностей СРСР (статті “Казахи”, “Євреї”, “Узбеки”, “Кавказ” і ін.). Стиль публіцистики Эренбурга відрізнявся різкістю фарб, раптовістю переходів, метафоричностью. При цьому письменник уміло сполучив у своїх добутках документальні матеріали, словесний плакат, памфлет, карикатури. Нариси й публіцистичні статті Эренбурга склали збірник “Війна” (1942-1944).

Військовий нарис став своєрідним літописом війни. Читачі на фронті й у тилу жадібно чекали новин і одержували їх від письменників

К. Симонов по гарячих слідах написав ряд нарисів про Сталінград. Йому належать опис бойових операцій, портретні шляхові нариси

Сталінград став головною темою й нарисовою творчістю В. Гроссмана. У липні 1941 р. він був зарахований у штат газети “Червона зірка” і вже в серпні виїхав на фронт. Всю війну Гроссман вів записи. Його суворої, позбавленої патетики сталінградські нариси стали вершиною розвитку цього жанру в роки війни (”Напрямок головного удару”, 1942, і ін.).

Публіцистика вплинула й на художню прозу. Оскільки більшість оповідань, повістей, нечисленних романів того років будувалося на документальній основі, автори найчастіше йшли від психологічних характеристик героїв, описували конкретні епізоди, часто зберігали прізвища реальних людей. Так у дні війни з’явилася якась гібридна форма нарису-оповідання. До цього типу добутків можна віднести оповідання “Честь командира” К. Симонова, “Наука ненависті” М. Шолохова, збірники “Оповідання Івана Сударєва” А.Толстого й “Морська душа” Л. Соболєва

И все-таки серед прозаїків військового років був письменник, що у цей суворий час створював художню прозу настільки яскраву, незвичайну, що про нього варто сказати особливо. Це Андрій Платонов.

Перше оповідання про війну він написав ще до фронту, в евакуації. Відмовившись від роботи у Военмориздате, Платонов став фронтовим кореспондентом. Його записні книжки й листи дозволяють зробити висновок про те, що будь-яка фантазія виявляється бідніше тієї жахливої правди життя, що відкривається на війні

Зрозуміти прозу Платонова неможливо, ігноруючи його розуміння війни й творчих завдань письменника: “Зображувати те, що, по суті, убито, - не одні тіла. Велика картина життя й загиблих душ, можливостей. Дається мир, який би він був при діяльності загиблих, - кращий світ, чим дійсний: от що гине на війні - убита можливість прогресу”.

Цікаві оповідання створили в роки війни К.Паустовский,

A. Довженко. Багато письменників тяжіли до форми циклу новел (”Морська душа” Л.Соболєва, “Севастопольський камінь” Л.Соловйова й ін.).

Уже з 1942 р. стали з’являтися перші повісті. Письменники зверталися до конкретних випадків, що имели місце при захисті Москви, Сталінграда, інших міст і сел. Це давало можливість великим планом зобразити конкретних людей - учасників боїв, захисників рідного будинку

Однієї із самих удалих книг періоду війни є повість B. Гроссмана “Народ безсмертний” (1942). Сюжет опирався на конкретні факти. У повість увійшла потрясшая Гроссмана в серпні 1941 р. картина загибелі Гомеля. Спостереження автора, що зобразив долі зустрінутих на військових дорогах людей, наближали повість до життєвої правди

За подіями війни Гроссман, стремившийся створити героїчний епос, побачив зіткнення ідей, філософських концепцій, істинність яких визначає саме життя

Наприклад, описуючи загибель Марії Тимофіївни, що не встигла піти із села до приходу ворогів, письменник дає нам можливість пережити разом з нею останні миті її життя. От вона бачить, як вороги оглядають будинок, жартують один з одним. “І знову Марія Тимофіївна зрозуміла своїм чуттям, що загострилися до святого прозріння, про що говорили солдати. Це був простий солдатський жарт із приводу гарної їжі, що попалася ім. И баба здригнулася, раптом зрозумівши ту страшну байдужіість, що фашисти випробовували до неї. Їх не цікавила, не торкала, не хвилювало велике лихо сімдесятирічної жінки, готової прийняти смерть. Просто баба стояла перед хлібом, салом, рушниками, полотном, а хотілося їсти й пити. Вона не збуджувала в них ненависті, тому що вона не була для них небезпечна. Вони дивилися на неї так, як дивляться на кішку, теля. Вона стояла перед ними, непотрібна баба, для чогось існуюча на життєво необхідному для німців просторі”.

А потім вони “переступали калюжу чорної крові, ділячи рушника й виносячи інші речі”. Сцену вбивства Гроссман опускає: йому не властиво докладно розповідати про такі речі, живописати смерть

Происходящее виконано справжнього трагізму. Але це не трагізм роздертої плоті, а “трагізм ідей”, коли стара жінка з достоїнством готова прийняти неминучу смерть. Її принижує не тільки сама присутність ворога на рідній землі, але і його відношення до людини. Фашисти воювали проти цілого народу, а народ, як довела історія, як доводив у своїй повісті В. Гроссман, дійсно безсмертний


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций