Відображення моральності народу в народних піснях

Розміщено Українська література в 24 августа 2011

У науковій літературі поряд з поняттям «усна народна творчість» застосовується термін «фольклор», тобто «народна мудрість», тому що в народній творчості відбилися подання народу про навколишній світ, його звичаї, прагнення, надії й мрії. Але головне, за що ми цінуємо народну творчість, це те, що в ньому відбитий характер народу, його кращі моральні якості: доброта, щирість, щедрість і безмежна щиросердність

Особливе місце у російському фольклорі займають ліричні пісні. Це найпоширеніший жанр. До ліричних пісень зверталися колективно й поодинці, старі й молоді, у будень і у свята, у горі й у радості. І кожна така пісня проникає в саме серце, тому що, за словами Т. Шевченко: «Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що кличе, поєднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має душу!»

Народні ліричні пісні, одне із самих коштовних духовних придбань нашого народу, - це високе поетичне мистецтво, неперевершене у своїй правдивості, простоті, безпосередності й глибині почуттів, що ніколи не перестане цікавити й хвилювати нас. Із глибокої стародавності народні пісні супроводжували всі найважливіші сторони трудової діяльності людей і їхнього побуту. У таких піснях передаються різні життєві обставини, які викликали ті або інші переживання, думки й почуття, але це думки й почуття не окремої людини, а загальнонародне, загальнонаціональне почуття, тому що народна пісня завжди відбиває подання всього народу

У російській народній творчості найдавнішими є пісні часів давньослов’янського миру, складені в період утворення Київської Русі. Більшість із них - календарні обрядові пісні, які виконувалися в певну пору року, іноді навіть у певний день. Такі стародавні пісні разом з обрядами й звичаями дають нам подання не тільки про трудову діяльність, але й про світогляд, вірування, пов’язаних з поклонінням сонцю - джерелу життя, з одушевлением різних явищ природи

Протягом століть народні співаки створили целую систему поетичних образів, землеробських у своїй основі. Характер цих образів узятий зі спостережень над різними явищами природи й можливим впливом цих явищ на врожай. Так, провісниками горя, нещастя, якого-небудь нещастя в народних піснях служили образи грозової хмари, бури_-негоди, бури-непогоди, буйного вітру, що зів’янули квітів і їм подібні. А з образами радості зв’язувалися такі явища, як весняний розквіт природи, сонячне світло, тепло, дозрівання злаків і плодів. Головною темою ліричних пісень були праця хлібороба й тих явищ природи, від яких залежав успіх цієї праці. У деяких піснях згадується про нелегку фізичну роботу в полі й городі, але в жодній пісні немає скарг на вагу жіночої праці. Навпроти, у ліричних піснях часто поетизується селянська праця й знаряддя цієї праці. Наприклад, в одній з них говориться, що «дівчина… жала» «срібним серпочком», а в цього «серпочка» була «золота ручка».

Дуже часто праця становить як би тло, на якому виникають інші теми. Наприклад, теми праці й сімейного життя в багатьох піснях зливаються, переходять одна в іншу. По народних поняттях, сім’я повинна ґрунтуватися на взаємоповага, дружбі, любові, дбайливому відношенні друг до друга. Саме тому велика кількість ліричних пісень присвячено темі любові. У любовних піснях також виражаються подання народу про прекрасному, гарному, і в основі цієї краси лежать праця й здоров’я. Так, в одній з пісень зустрічаємо портрет «сільської красуні», що «истонка-висока», «избела-бела», «без рум’янець рум’яний», «без плаття товста», «без черевиків висока» . В іншій пісні дівчина пишається тим, що її милий перевершує інших «ростом, красотою, молодецкою ходою».

У народних ліричних піснях виражаються самі різні почуття й настрої. Наприклад, на Масницю протягом тижня прийнято було виконувати застільні, танечні й ліричні пісні. Верб таких ліричних піснях найчастіше співали про гірку долю молодої жінки, виданої заміж у віддалене село, «на чужу сторону», її тузі за рідним селом і рідною сім’єю («Віддавали молоду на чужу сторону»).

На жаль, любов не завжди була щасливою. Батьки могли видавати дочка заміж без її згоди або вибирали наречену синові за своїм розсудом. Іноді молода дружина, потрапляючи в будинок своєї свекрухи, була не має змоги бачитися й спілкуватися з рідними. Тому багато пісень пронизані сумом і смутком, а також страхом, з яким дівчина думала про заміжжя й життя в чужій сім’ї. У деяких піснях молода жінка скаржиться на своє положення, грубе звертання з нею свекра й свекрухи

Якщо герой пісні чоловік, те в такій пісні можуть бути спогаду про милу або ремство на «гірку частку молодецьку», якщо його женили на дівчині, що він не любив. Але зміст народних ліричних пісень не тільки побутове, вони торкаються безлічі різноманітних тим, тому що будь-які явища життя - природи й суспільства - можуть викликати переживання людини. Ці особисті переживання із властивої поезії силою виражають думки й почуття, щиросердечну красу багатьох сучасників і тому відбивають моральні підвалини всього російського народу


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций