Твір по повісті Горького «Троє»

Розміщено Українська література в 16 августа 2011

Наступний великий твір Горького - повість «Троє» (1900) - знаменувало новий щабель в ідейно-художньому розвитку письменника. Основна проблема повести - вибір життєвого шляху. Гіркий розповідає про різні шляхи трьох товаришів дитинства: Якова Филимонова - сина буфетника, Іллі Лунева, привезеного в місто із села, і Павла Грачова - сина коваля. Подібно Алеше Пєшкову, живучи в бідності й убогості, оточені жадібними й заздрими людьми, всі троє жагуче захоплювалися читанням книг, лицарських романів, що несли їхня уява в «країну чудесних вимислів». Однак неприступні замки, що піднімалися до небес, що блискають золотом палаци й подвиги лицарів не могли заслонити від юних героїв навколишню їхню бідність, бруд, брутальність, пияцтво, жадібність, заздрість. Одних це придушувало, інших змушувало пручатися, шукати вихід

Простежуючи три долі, Горький полемізує з Толстим і Достоєвським, з їхньою філософією смиренності й непротивлення. Жертвою смиренності стає Яків Филимонов: нездатний до опору («Щоб жити в цьому житті, треба мати боку залізні, серце залізне»), він іде в релігію, у марні міркування про бога й диявола, про життя й смерть. Внутрішньо спустошеною, хворою сухотою, що скорилася батькові, що розбагатів у результаті пограбування вмираючого старого, Яків у повній смиренності стає за стійку батьківського буфета

По-іншому складається життя в головного героя повести - Іллі Лунева. Він - активна, діяльна натура. Однак ця активність спрямована не на перетворення життя в інтересах суспільства, а на пристрій особистого благополуччя. Ілля усвідомить, що він краще Петрухи Филимонова, краще мерзенного старикашки - купця Полуэктова, і цілком обґрунтовано вимагає собі кращої частки в житті. Загіпнотизований ілюзією «чистого життя», Лунев не відразу зауважує, що потрапив у мир шахраїв, яких ненавидить, і зі здивуванням і жахом, з порожнечею, що збільшується, у душі усвідомить, що й він став паразитом і визискувачем. І саме те, що Ілля не позбавлений шляхетності й у ньому не заснула совість, обумовило його драму, що загострюється свідомістю, що, убивши й ограбувавши лихваря, він став і духовним спадкоємцем убитого, тому що підкорився законам капіталістичного миру - людиноненависництву, жадібності, заздрості. У пошуках «чималого життя», Лунев потрапив у мир підлості й лицемірства, користолюбства, кричущої несправедливості

Подібно Фомі Гордєєву, Ілля Лунев збунтувався проти навколишніх його ситих, задоволених і процвітаючих людей, все життя яких - неправда, підлість і злочин. «От якби я міг… знищити вас… усіх!.. Каби знав я, якою силою роздавити вас можна! Не знаю!..» Ілля дійсно не знав, яка сила зможе зруйнувати огидний буржуазно-власницький мир. У цьому була його трагедія. І все-таки це трагедія відродження, а не загибелі. Тут важливо помітити от що: якщо Фома Гордєєв, визнавши свою поразку в сутичці з купцями, їхній силі протиставив свою слабість («пропав… не від вашої сили… а від своєї слабості»), те Ілля все-таки вважав себе сильним. Він лише визнає, що сам він виявився відірваним від тієї великої сили, що він почував у Павлові Грачові і його товаришах

Отже, Ілля Лунев - селянський хлопчик, що став купцем. Але його історія - це не історія дозрівання купця, а історія звільнення від усього купецького й міщанського. Він зумів розбагатіти, але зумів і розірвати з тим миром, моралі якого він було підкорився

Зовсім по^-особливому складається життєвий шлях третього товариша - Павла Грачова. Він, як Ілля, рано осиротів, з дитинства почав трудитися, - скачала в шевця, потім - у друкарні, працював слюсарем-водопровідником. Життя було важкої, напівголодної, однак його не спокусила перспектива стати хазяїном майстерні, як радив йому Ілля, пропонуючи гроші на обзаведення. Павло залишився робочою людиною. Познайомившись із соціал-демократкою Софією Медведєвій, він зв’язав свою долю среволюционерами.

Павло Грачов ще не став теперішнім героєм свого часу. У ньому Горький ще тільки вгадує тип пролетарського революціонера, яким стануть Нил («Міщани»), Павло Власов і інші герої роману «Мати» і п’єси «Вороги». Однак важливо відзначити, що шлях боротьби за щастя людей праці Горький уже тоді зв’язував з революційною соціал-демократією, з робітничим класом

Більше зрілий образ пролетарського революціонера з’являється в п’єсі Горького «Міщани». Цією п’єсою, а також написаної слідом за нею - «На дні» Горький почав свій славний шлях драматурга. Він створив біля двадцяти драматургічних добутків, що зіграли видатну роль в історії російського й світового театру, у твердженні соціалістичного реалізму на сцені


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций