Драматургія у творчості Лермонтова на прикладі драми «Маскарад»

Розміщено Українська література в 6 августа 2011

Драматургія не займає в Лермонтова настільки значного місця, як поезія й проза. Проте драматичні добутки перейняті загальними для всього лермонтовского творчості ідейно-художнім пафосом, подібними мотивами, темами, образами

Ранні драми Лермонтова в основі своєї автобиографични. У них відбите його трагічне сприйняття складних сімейних відносин («Люди й страсті», 1830; «Дивна людина», 1831, і ін.). Немає потреби перебільшувати значення цих автобіографічних елементів. Особисті спогади відігравали роль лише первісного імпульсу, приводу, поштовху, преутвореного в художнє узагальнення

Сімейні конфлікти здобувають морально-філософське звучання. Так відбувається, зокрема, в «Дивній людині», герой якого представляється навколишньої незрозумілим, чужим, дивним. Тим часом Арбенин (головна діюча особа п’єси) повний високих помислів і «святого занепокоєння» про «щастя ближнього». Люди зробили його озлобленим, глузливим, різким. Конфлікт завершується загибеллю героя. У центрі уваги Лермонтов-драматурга — проблема «особистість і суспільство». У герої відбиті характерні риси «лермонтовского людини», що вже виявилися в лірику й поемах. Він наділений яскравими й сильними страстями, прямо й різко протипоставлений середовищу, недосконалість якого їм ясно усвідомлено. Із цим зв’язана й відома разностильность, що проявляється в ранній драматургії Лермонтова. У ній сполучаються два плани: побутові сцени, що відбивають кріпосницьку дійсність, і сфера героя, що даний поза соціальною обумовленістю. Він не в змозі примиритися з нормами, правилами, традиціями миру зла й несправедливості, але кинути виклик цим виродливим умовам він може тільки своєю смертю

Вершина драматургії Лермонтова - драма «Маскарад» (1835-1836). Це єдина п’єса, що він хотів бачити на сцені. Однак цензура так і не пропустила її, хоча поет змушений був у процесі роботи йти на деякі поступки. Назва п’єси здобуває символічне значення. Все життя світського суспільства - маскарад, де немає місця справжнім почуттям, де під маскою зовнішньої пристойності й світської благопристойності ховаються порок, інтриги, наклеп, зрадництво й розпуста. «Маскарад» - романтична драма про трагічну долю мислячого героя, про його безуспішні спроби перебороти свою фатальну самітність. Арбенин даний у драмі як бунтар, що повстає проти лицемірства навколишнього його суспільства:

  • …Я все бачив, Усе перечув, усе зрозумів, усе довідався,
  • Любив я часто, частіше ненавидів,
  • И найбільше страждав!
  • Спочатку все хотів, потім усе нехтував я,
  • Те сам себе не розумів я,
  • Те мир мене не розумів

В Арбенине все-таки збереглися прагнення до ідеалу, спрага людської любові, відновлення. У його любові до Ніни укладені «насіння віри» у життя й людей. Але він отруєний отрутою невір’я; зневажуване їм суспільство все-таки наклала на нього свій відбиток. Він отруює Ніну, але це не просто розплата за зраду (якої в дійсності не було). Він мстить за зганьблений ідеал, за катастрофу своїх надій на відновлення:

  • «Ладь, чеснота: я тебе не знаю,
  • Я був обманутий і тобою…»

У цьому відношенні сюжет «Маскараду» співвідносимо з «Отелло» Шекспіра. В «Маскараді» герой даний уже й через оцінку інших персонажів, що відкриває можливість для морального суду над ним і одночасно створює умови для усвідомлення моральної відповідальності людини перед судом власної совісті. Сила духу, потужна енергія заперечення, туга за іншим життям, спрага відродження - всі ці риси Арбенина дозволяють говорити про його внутрішню близькість із Демоном. Арбенин - один з попередників Печорина. Їх зближає й характер взаємин з миром, і егоїзм, і трагічна доля заподіювати зло тим, кого вони люблять

Найбільше зрілий драматичний твір Лермонтова відрізняється безсумнівною художньою майстерністю. Точна й влучна мова, блискучий діалог, стислі характеристики, що відразу розкривають вигляд людини, сатиричне окреслення світського суспільства, вільне віршоване мовлення - все це свідчить про те, що Лермонтов не пройшов повз художнє новаторство Грибоєдова й разом з тим відкрив нові можливості для подальшого розвитку росіянці драматургії


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций