Федон — митець, позбавлений національної гідності

Розміщено Українська мова в 14 июня 2011

Виправдовуючись, Федон намагається показати себе патріотом Еллади, яка не зможе вславитись, «…коли їй діти лаврів не здобудуть». Антей згодний з висловом Гомера, що похвала ворога- «солодка», але додає: «На полі бою, та не в полоні!». Він вважає ганьбою приймати славу з рук загарбників, своїм хистом звеличувати їх славу, бо

…переможець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до стіп і порох поцілує з-під стіп його.

Федонові ж байдуже, від кого слава - аби слава і гроші. Саме через те він стає ненависний Антеєві.

Федон запродався переможцеві Еллади, зрадив батьківщину. Іншого розуміння образу Федона текст драматичної поеми не дає.

Зрадникам батьківщини і зрадникам мистецтва нема місця на землі, якщо вони не хочуть бути проклятими народом. Саме тому, звертаючись не до митців взагалі, а до своїх колишніх товаришів Хілона і Федона, Антей, задавлюючись струною, говорить: «Товариші, даю вам добрий приклад». Це, власне, був би єдиний вихід для Хілона і Федона, якби вони ще не втратили решток сумління перед народом і вітчизною. Невідомо, чи вистачить у них мужності здійснити останню пораду Антея. Мабуть, не вистачить, бо годі шукати якогось сумління у того, хто заради кар’єри і грошей, заради похвали, кинутої паном-заво-йовником, перетворює здобутки свого таланту на звичайний товар, зрікається батьківщини. Очевидно, при другій зустрічі з своїм учителем Антеєм Хілон не зніяковів би.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций