Поетичний доробок Сидора Твердохліба та Остапа Луцького

Розміщено Українська література в 12 июня 2011

Поезію Богдана Лепкого “молодомузівського” періоду пронизує туга осені, прощання. Вірш “Журавлі” наче концентрує в собі ці мотиви. В кількох строфах про осінній відліт журавлів умістилась широка гама переживань і настроїв. Такими журавлями почували себе галичани, що покидали рідну землю в неясній надії на кращу долю за океаном.

Найбільше споріднює Б. Лепкого з іншими представниками “Молодої музи” мотив природи - як того острівця, де людина може відпочити від життєвих турбот і клопотів.

Події І світової війни, у вирі яких опинився і сам письменник, внесли в його поезію нові мотиви. Якщо визначити найголовнішу зміну в поетичній творчості Б. Лепкого воєнних років, то вона виявляється, мабуть, у тому, що “я” поета, яке було в епіцентрі його лірики, втрачає свою домінуючу роль, зливаючись з колективним “я” народу.

У 20-30-ті роки письменник вступає переважно виступає переважно в жанрі історичної прози, до поезії звертається лише час від часу. Вірші цього періоду не додають нічого суттєво нового до сказаного раніше, лише інколи проблиснуть спалахи туги за молодістю, за коханням.

Від особистих настроїв до громадянської лірики прийшов і Степан Чарнецький, що мав серед своїх приятелів репутацію богеміста й завзятого театрала. Захоплення театром відбилося й на творчості Чарнецького. Джерелом його лірики є і настрої, викликані творами мистецтва, - він часто бачить себе персонажем тієї чи іншої п”єси або опери.

В ліриці С. Чарнецького вражає тонке сприйняття природи. Ліричний герой поета стоїть перед нею зачудований, він “зливається” з нею у момент духовного сум”яття чи піднесення.

Цей, здавалось б, камерний поет з великою силою показав трагедію людини, краю, народу в І світовій війні, його поезія збагатилася новими барвами і тонами, здобула ноти сильного громадянського звучання.

Поетичний доробок Сидора Твердохліба та Остапа Луцького доволі скромний і не йде в порівняння з тим, що створили інші учасники “Молодої музи”. Оригінальну спадщину С. Твердохліба компенсують його переклади. Багато й талановито переклав він, зокрема польською мовою своїх колег “молодомузівців”, а також Миколу Філянського, Олександра Козловського, Олександра Олеся.. Його інтерпритація “Каменярів” спонукала Франка написати цілу критичну статтю про цей переклад, в якій він назвав Твердохліба перекладачем, що має широку духовну культуру і вироблений естетичний смак. Перекладав він також на німецьку, з польської на українську.

Якщо в С. Твердохліба над оригінальною творчістю домінує переклад, то О. Луцький - передусім організатор і теоретик “Молодої музи”. Сьогодні його ім”я більше відоме гострими відповідями Франка - на статтю “Молода муза” та на епіграму “Іван Храмко”, внаслідок чого склалося негативне ставлення до цього літератора, чия творчість тривала всього п”ять років.

З “Молодої музи” бере свій початок і творчість Михайла Рудницького, більше відомого своїми літературознавчими та літературно-критичними статтями. Поетична творчість його за розмірами невелика: спорадичні публікації в периодиці. Нешироке й коло мотивів та настроїв - спогад з дитинства, любовне переживання, миттєве враження. У творах М. Рудницького не знайдемо філосовської глибини, багатоплановості образу. Вірш переважно елегантний, відшліфований, як мармур, і, наче мармур, холодний. Витончена техніка, несподівані ритмічні переходи при незрідка нарочитій заінтелектуалізованості, еклектизмі образів - все це робило поезію М. Рудницького явищем примітним на загальноукраїнському терені.

М. Рудницький “замикає” те коло поетів, які беспосередньо пов”язані з групою “Молода муза”.

Який вплив мала творчість “молодомузівців” на подальший розвиток української літеретури, зокрема поезії?

Відомий поет Б.-І. Антонич писав, що поети “Молодої музи” вичерпалися ще на початку ХХ ст. і “їх роль у повоєнному літературному житті доволі скромна, а впливу на це життя вони не мали жодного. Сучасна літературна молодь зовсім відійшла від них, і їй блище навіть “Слово ополку Ігоревім”, аніж їх смутки, муки і космічна туга”.

Таку точку зору можна зрозуміти, але важко визнати справедливою. Про впли можна говорити не тільки тоді, коли відбувається засвоєння певних рис світогляду, мопивів, поетики, а й при відштовхуванні, протистоянні, опозиції.

Та хоч би як трактувати вплив “Молодої музи” на дальший розвиток української літератури, її не можна викинути з історії нашої культури, як не можна викинути “Української хати”, авангардизму 20-х років, празької школи української поезії чи нью-йоркської групи років шістдесятих… Бо тоді випадають ланки художнього розвитку, обриваються єдність і цілісність процесу.

“Молодомузівці” вписали свою сторінку в історію української літератури.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций