Життя і творчість Шарля Бодлера

Розміщено Світова література в 10 июня 2011

«»

Шарль П’єр Бодлер народився в Парижі 21 квітня 1821 року.

По його власному визнанню, багато хто з його предків були ідіотами чи маніяками й усі відрізнялися «жахливими пристрастями». Старший брат його Клод (від іншої матері) на 55-м року життя був розбитий паралічем і вмер, здається, у божевільному будинку майже в один час з поетом. У матері останнього в старості були паралізовані ноги. Усі ці генеалогічні дані мимоволі наводять на думку, що Бодлер вже в своїй крові носив, можливо, задатки тієї страшної хвороби, яка передчасно звела його в могилу і наклала такий гіркий і темний відбиток на його талант і характер. Але не підлягає також сумніву, що і сам поет додав до цих ненормальних основ своєї природи значну краплю отрути.

Довгий час друзі його, і особливо Теофиль Готьє, намагалися реабілітувати в цьому відношенні його пам’ять, називаючи дурницею чутки, що ходили в суспільстві, про зловживання гашишем і опіумом і стверджуючи, що Бодлер з допитливості тільки зробив один чи два досліди з одним з цих небезпечних речовин… Однак опубліковане останнім часом інтимне переписування Бодлера не залишає тепер ніяк сумнівів у тому, що він не був вільний від нещасливої пристрасті до наркотиків. В одному з листів 1859 року він говорить: «Я дуже похмурий, мій друг, а опіум ні».

Але якщо Бодлер і не особливо зловживав опіумом, користуючись ним тільки для заспокоєння шлункових і нервових болів, якими страждав з молодості, то на його ніжному, слабкому від природи організмі і це могло залишити шкідливі сліди. Одне додавалося до іншого.

У дев’ять років Шарль пішов у коледж у Ліоні. Допитливий і здатний, він мав украй живий, неспокійний розум, що заважав посидючості й уважності, і успіхи його в коледжі були посередні. Вже в ті ранні роки майбутній письменник відрізнявся незалежним і оригінальним характером. «Удари життя, боротьба з вчителями і товаришами, глуха туга, - коротко говорить він про цей час у своїх автобіографічних замітках, - почуття самітності завжди і скрізь». Тим часом - дуже живий смак до життя і задоволень. На 16-м році він - переїхав у коледж Людовика Великого в Парижеві і там уперше почав писати вірші, що свідчили про ранню розчарованість у дусі модного тоді байронізму. У 1837-1838 роках він зробив з вітчимом поїздку в Піренеї, що залишили в його душі сильні враження, і від цього часу зберігся один вірш, озаглавлене вже в дусі «Квітів зла» - «Incompatibilite», де зустрічаються красиві і сміливі образи начебто «безмовності, що вселяє бажання бігти, врятуватися від нього». У 1839 році відбулася якась нез’ясована історія, за якої Бодлер був виключений з коледжу перед самим закінченням курсу. З цього моменту він почав вести розсіяне життя, що викликало в його рідних велике занепокоєння. Їм, утім, відома була тільки зовнішня сторона цього життя: дружба з літературною богемою і жінками двозначного суспільного становища, безладне проведення часу, небажання вступати у вище світло, знайомство з який могло б дати йому генеральське звання вітчима, відсутність яких-небудь видимих плодів тієї праці, про яке він постійно мріяв і говорив.

Те, що цей же період життя, настільки безладної і непристойний на їхній погляд, був для молодого поета і періодом глибокої внутрішньої роботи, серйозної підготовки до обраної діяльності, що для нього не проходило даром знайомство з темними кутами величезного міста, із брудними передмістями, де копошиться робочий люд, і жалюгідними мансардами, де тулиться нижчий сорт богеми, - про це батьки Бодлера не мали представлення. Коли Шарль оголосив їм, що він вирішив присвятити себе літературі, вони були вражені, як громом. «Як здивувалися ми, - згадує потім його мати про цей період, - коли він раптом відмовився від усього, що хотіли для нього зробити, побажав украсти в самого себе крила і став письменником… Яке розчарування в нашому внутрішнім житті, доти такий щасливий! Який сум!» Глуха сімейна боротьба тривала кілька років.

Розповідають, що Бальзак і Бодлер випадково наскочили один на інший під час прогулянки, і це комічне зіткнення, що викликало в обох сміх, послужило приводом до знайомства: півгодини по тому вони вже бродили, обійнявши, по набережній Сени і бовтали про усьому, що приходило в голову. Бальзак став одним з улюблених письменників і літературних учителів Бодлера. Зовнішність останнього в той світлий юнацький період друзі описують самими ідеальними фарбами. На жаль, ця «божественна краса» незабаром зблякла під спекою щиросердечних мук і життєвого горя; однак і згодом Бодлер зберіг обличчя, що звертає на себе загальну увагу. Сухорлявий, тонкий, просто одягнений в усе чорне, він ходив повільними, м’якими ритмічними кроками… Батьки мали, у всякому разі, досить мотивів тривожитися способом життя свого сина. У жах повинні були прийти вони, прочитавши, наприклад, один з тодішніх його віршів: «Не блискуча левиця була моя коханка; не чуттєва до поглядів глузливого світла, краса її цвіте лише в моєму сумному серці. Щоб купити собі черевики, вона продавала свою любов; але смішно було б, якби поруч цієї безстидниці я став корчити із себе святенника, я, що продаю свою думку і хочу бути письменником. Порок незрівнянно більш тяжкий: вона носила перуку» і т. д.

Треба думати, що вірш це не є цілком плід дійсності, а, принаймні наполовину, є даниною романтичному «бунту», що охопив французьких поетів того часу, але і половини було достатнє, щоб батьки Шарля, страшно стривожені, вирішили прийняти щодо нього крайні міри. Після декількох бурхливих сімейних сцен молодий поет примушений був скоритися й у травні 1841 року сіл у Бордо на корабель, що повинний був відвезти його в Індію. Мати Бодлера сподівалася, що подорож подіє на нього протверезним образом, дасть інший напрямок його думкам. Але з перших же днів шляху самий похмурий сум охопив юного мандрівника, і незабаром туга за батьківщиною перетворилася в нього в дійсну хворобу. Не радували його ні картини не баченої доти природи, ні яскраві фарби південного неба, ні гаряче тропічне сонце - він з кожним днем худ і танув, як віск. Згодом сам Бодлер, до крайності любивший усякі містифікації, розповідав своїм друзям, начебто він довгий час жив у Калькутті, займаючись постачанням м’яса для англійської армії; завдяки цим фантастичним розповідям створилися цілі легенди щодо його подорожі. Але біографічний матеріал безжалісно руйнує всі ці легенди.


Рекомендую також наступні твори:

  • Дійсність і мрія в поезії Шарля Бодлера
  • Дійсність та ідеал у поезії Шарля Бодлера
  • Протиставлення дiйсностi та iдеалу в поезiї Шарля Бодлера
  • Шкільний твір на тему - Читаючи вірші Шарля Бодлера
  • Шарль Бодлер творець чи жертва «квітів зла»



  • загрузка...