Люба Галино!

Я часто згадую тi днi, коли була у твоєму мiстi. Тобольськ знаходиться так далеко вiд Харкова: мiж нами зараз тисячi кiлометрiв. Чотири доби на поїздi - це й цiкаво, бо навiть у вiкно потяга побачила пiвсвiту. Але по-своєму й важко: чотири доби на колесах…

Коли я повернулась до Харкова, розповiла у школi про Сибiр, про Тобольськ. Дуже допомогли листiвки - мої друзi-однокласники нiби побували разом зi мною на березi Тоболу. Ще я розповiла їм про Iртиш, про пам’ятник Єрмаку, котрий встановлено в Тобольську. Зацiкавило моїх товаришiв i те, що у сибiрському мiстi народився Д. Менделєєв…

До тебе звертаюся iз проханням надiслати менi, якщо це можливо, ще декiлька комплектiв листiвок. I головне - надiшли менi, будь ласка, фотознiмки, котрi я в тебе забула. Перш за все, мене цiкавить знiмок будинку, де жив Павло Арсенович Грабовський. Я вже вирiшила для себе - пiсля закiнчення школи навчатимусь у педагогiчному унiверситетi на фiлологiчному факультетi. Може буду своїм учням розповiдати про Грабовсь кого i про свою поїздку до Тобольська, де вiн залишився навiки.

Павло Арсенович - наш земляк. Навчався в Харкiвськiй духовнiй семiнарiї. За зв’язки з народовольцями, поширення забороненої лiтератури був арештований i ув’язнений (перебував у Iркутську, Вiлюйську, Якутську, Тобольську).

Коли помирав, попросив поховати його поряд iз декабристами.

Галинко! Якщо можеш, надiшли менi й листiвки, на яких зображенi могили декабристiв та П. А. Грабовського.

Вiн помер далеко вiд України. Але думав про неї, писав про неї i для неї.

Менi спало на думку: якщо я поверталась до Харкова чотири доби потягом, то скiльки ж iшли в Сибiр закованi в кайдани люди? Уявляєш, Галинко!

До побачення. Твоя подруга з України.