Вільгельм Аполлінарій Костровицький (1880-1918)

Розміщено Світова література в 25 мая 2011

Вільгельм Аполлінарій Костровицький народився в Римі 26 серпня 1880 року. Він був позашлюбним сином російської підданої та італійського офіцера. Його дід по материнській лінії, поляк за походженням, штабс-капітан російської армії, після поразки Польського повстання 1863-1864 років проти царської Росії був змушений залишити родовий маєток у Білорусії під Иовогрудком.

До дев’яти років Аполлінарій Костровицький мешкав у Італії, потім у Монако, часом виїжджаючи з матір’ю до Ніцци або Канн.

Коли юнакові виповнилося 19 років, Костровицькі оселилися в Парижі. Молодий поет вів богемний спосіб життя, відвідував паризькі кав’ярні та бари.

У роки Першої світової війни Аполлінер пішов на фронт. Під час його відпустки друзі не впізнали у піхотному офіцерові, який приїхав до Парижа, колишнього Вільгельма Аполлінарія: так змінили молодого чоловіка фронтові будні.

1904 року Ґійом Аполлінер познайомився з Пабло Пікассо. Приятелювання незабаром виросло в міцну дружбу; до речі, зберігся портрет Аполлінера, написаний видатним художником.

Не доживши двох днів до закінчення війни, ослаблений пораненням і складною операцією, Ґійом Аполлінер помер від грипу 9 листопада 1918 року.

Українською мовою поезії перекладалися П. Тичиною, М. Терещен-ком, Д. Павличком, М. Лукашем.

МІСТ МІРАБО

  • Під мостом Мірабо струмує Сена
  • Так і любов
  • Біжить у тебе в мене Журба і втіха крутнява шалена Хай б’є годинник ніч настає
  • Минають дні а я ще є Рука в руці постіймо очі в очі
  • Під мостом рук
  • Вода тече хлюпоче Од вічних поглядів спочити хоче
  • Хай б’є”годинник ніч настає
  • Минають дні а я ще є Любов сплива як та вода бігуча
  • Любов сплива
  • Життя хода тягуча
  • Надія ж невгамовано жагуча
  • Хай б’є годинник ніч настає
  • Минають дні а я ще є Минають дні години і хвилини
  • Мине любов
  • І знову не прилине Під мостом Мірабо хай Сена плине
  • Хай б’є годинник ніч настає
  • Минають дні а я ще є
  • Переклад з французької

ЛОРЕЛЕЯ

  • Жила у Бахарасі білявка чарівна Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона
  • І врешті сам єпископ позвав її на суд Та виправдати мусив через її красу
  • О Лорелеє очі у тебе як смарагд Хто вчив тебе чаклунства
  • який великий маг
  • Прокляті в мене очі проклята я сама Хто в очі ті загляне тому життя нема
  • У них не самоцвіти пекельнії вогні В огні в огні спаліте ті чари навісні
  • В тім полум’ї шаленім і я старий горю Хай судить тебе інший
  • а я програв цю гру
  • Не смійся превелебний молися небесам Спали мене благаю рятуйсь як можеш сам
  • Поїхав мій коханий
  • у чужодальній світ Спали мене благаю мені немилий світ
  • Болить у мене серце
  • то мабуть не к добру Сама на себе гляну вже знаю що помру
  • Болить у мене серце відколи я сама Болить у мене серце бо милого нема
  • Призвав тоді єпископ
  • трьох лицарів як стій
  • Ведіть цю божевільну
  • в дівочий монастир
  • тужна Лоро в очах у тебе шал
  • Іди іди в черниці забудеш марний жаль
  • рушили в дорогу вони учотирьох
  • плакалась небога
  • до провожатих трьох
  • Пустіть мене молю вас
  • на верх тії скали Нехай ще раз спогляну
  • на замок мій згори
  • Нехай ще раз побачу свій образ у воді А потім прилучуся до дів святих і вдів
  • Вже коси золотаві на вітрі розплелись Вернися Лорелеє гукали їй вернись
  • Ви бачите по Рейну
  • там човничок пливе А в човні тім мій милий і він мене зове
  • Вертається мій милий
  • у мене серце мре Не стямилась причинна
  • шубовснула у Рейн
  • Побачила свій образ то і сама вмирай Ті сонячнії коси ті очі як смарагд
  • Переклад з французької

ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ

  • О постаті убиті любі
  • О дорогі розквітлі губи
  • Міє Мареє
  • Єтто Лорі
  • Анні і ти Маріє
  • Де ви дівчата
  • Я вас питаю
  • Та біля водограю
  • Що плаче й кличе
  • Голубка маревіє
  • Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї Даліз Реналь
  • Печальні ваші імена
  • Як у церквах ходи луна
  • Б’ють відгомоном до небес
  • Ви в сонну воду глядитесь
  • І погляд ваш вмирає десь
  • Де Брак де Макс Жакоб Дерен
  • Що в нього очі як той Рейн
  • Де милий Кремній, волонтер
  • Вже може їх нема тепер
  • Душа ятриться з непокою
  • І водограй рида зі мною      ,
  • А як вони іще живі
  • Десь б’ються на Швнічнім-.фронті
  • Тим олеандри всі в крові
  • І сонце ранене в траві ,
  • На багрянистім горизонті
  • Переклад з французької М. Лукаша


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций