Вільгельм Аполлінарій Костровицький (1880-1918)
Вільгельм Аполлінарій Костровицький народився в Римі 26 серпня 1880 року. Він був позашлюбним сином російської підданої та італійського офіцера. Його дід по материнській лінії, поляк за походженням, штабс-капітан російської армії, після поразки Польського повстання 1863-1864 років проти царської Росії був змушений залишити родовий маєток у Білорусії під Иовогрудком.
До дев’яти років Аполлінарій Костровицький мешкав у Італії, потім у Монако, часом виїжджаючи з матір’ю до Ніцци або Канн.
Коли юнакові виповнилося 19 років, Костровицькі оселилися в Парижі. Молодий поет вів богемний спосіб життя, відвідував паризькі кав’ярні та бари.
У роки Першої світової війни Аполлінер пішов на фронт. Під час його відпустки друзі не впізнали у піхотному офіцерові, який приїхав до Парижа, колишнього Вільгельма Аполлінарія: так змінили молодого чоловіка фронтові будні.
1904 року Ґійом Аполлінер познайомився з Пабло Пікассо. Приятелювання незабаром виросло в міцну дружбу; до речі, зберігся портрет Аполлінера, написаний видатним художником.
Не доживши двох днів до закінчення війни, ослаблений пораненням і складною операцією, Ґійом Аполлінер помер від грипу 9 листопада 1918 року.
Українською мовою поезії перекладалися П. Тичиною, М. Терещен-ком, Д. Павличком, М. Лукашем.
МІСТ МІРАБО
- Під мостом Мірабо струмує Сена
- Так і любов
- Біжить у тебе в мене Журба і втіха крутнява шалена Хай б’є годинник ніч настає
- Минають дні а я ще є Рука в руці постіймо очі в очі
- Під мостом рук
- Вода тече хлюпоче Од вічних поглядів спочити хоче
- Хай б’є”годинник ніч настає
- Минають дні а я ще є Любов сплива як та вода бігуча
- Любов сплива
- Життя хода тягуча
- Надія ж невгамовано жагуча
- Хай б’є годинник ніч настає
- Минають дні а я ще є Минають дні години і хвилини
- Мине любов
- І знову не прилине Під мостом Мірабо хай Сена плине
- Хай б’є годинник ніч настає
- Минають дні а я ще є
- Переклад з французької
ЛОРЕЛЕЯ
- Жила у Бахарасі білявка чарівна Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона
- І врешті сам єпископ позвав її на суд Та виправдати мусив через її красу
- О Лорелеє очі у тебе як смарагд Хто вчив тебе чаклунства
- який великий маг
- Прокляті в мене очі проклята я сама Хто в очі ті загляне тому життя нема
- У них не самоцвіти пекельнії вогні В огні в огні спаліте ті чари навісні
- В тім полум’ї шаленім і я старий горю Хай судить тебе інший
- а я програв цю гру
- Не смійся превелебний молися небесам Спали мене благаю рятуйсь як можеш сам
- Поїхав мій коханий
- у чужодальній світ Спали мене благаю мені немилий світ
- Болить у мене серце
- то мабуть не к добру Сама на себе гляну вже знаю що помру
- Болить у мене серце відколи я сама Болить у мене серце бо милого нема
- Призвав тоді єпископ
- трьох лицарів як стій
- Ведіть цю божевільну
- в дівочий монастир
- тужна Лоро в очах у тебе шал
- Іди іди в черниці забудеш марний жаль
- рушили в дорогу вони учотирьох
- плакалась небога
- до провожатих трьох
- Пустіть мене молю вас
- на верх тії скали Нехай ще раз спогляну
- на замок мій згори
- Нехай ще раз побачу свій образ у воді А потім прилучуся до дів святих і вдів
- Вже коси золотаві на вітрі розплелись Вернися Лорелеє гукали їй вернись
- Ви бачите по Рейну
- там човничок пливе А в човні тім мій милий і він мене зове
- Вертається мій милий
- у мене серце мре Не стямилась причинна
- шубовснула у Рейн
- Побачила свій образ то і сама вмирай Ті сонячнії коси ті очі як смарагд
- Переклад з французької
ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ
- О постаті убиті любі
- О дорогі розквітлі губи
- Міє Мареє
- Єтто Лорі
- Анні і ти Маріє
- Де ви дівчата
- Я вас питаю
- Та біля водограю
- Що плаче й кличе
- Голубка маревіє
- Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї Даліз Реналь
- Печальні ваші імена
- Як у церквах ходи луна
- Б’ють відгомоном до небес
- Ви в сонну воду глядитесь
- І погляд ваш вмирає десь
- Де Брак де Макс Жакоб Дерен
- Що в нього очі як той Рейн
- Де милий Кремній, волонтер
- Вже може їх нема тепер
- Душа ятриться з непокою
- І водограй рида зі мною ,
- А як вони іще живі
- Десь б’ються на Швнічнім-.фронті
- Тим олеандри всі в крові
- І сонце ранене в траві ,
- На багрянистім горизонті
- Переклад з французької М. Лукаша
« Раинер Марія Рільке (1875-1926)
Джеймс Джойс (1882-1941) »