Творчість Готорна

Розміщено Екзаменаційні твори в 27 апреля 2011

Згадана новела, як і ряд інших, зокрема «Честолюбний гість», «Досвід доктора Хайдеггера», «Еготизм, або Змія у грудях», «Снігуронька», належать не до, умовно кажучи, історичних новоанглійських новел, а до філософських, моральних алегорій. Загалом вони не такі виразні та цікаві. Алегорії, які в них містяться, не такі багатозначні й місткі, повчальність досить банальна і нав’язлива. Саме вони, мабуть, викликали численні докори письменникові в зайвій алегоричності. Подібні твори доводять від протилежного думку про те, що справжня сила таланту Готорна полягала в умінні створювати живописний і переконливий історичний колорит, передавати емоційний настрій і психологію доби, моральні колізії людей певного часу й суспільства.

Це складає сильний бік першого і, на думку критиків і дослідників творчості Готорна, кращого з його романів «Червона літера» (1850). Він тісно пов’язаний з тематикою і проблематикою «новоанглійських» оповідань, їхнім романтичним гуманізмом, згідно з яким у центрі усього знаходиться людська особистість, її свідомість - розум, почуття, психіка. І все, що відбувається в суспільстві, всі причини і наслідки залежать від людини. Великі істини треба шукати в душі і серці людському. Як добро, так і зло коріняться у думках і вчинках особистості. Відверта і прихована, навіть потенціальна гріховність людини є джерелом зла, що воно перемагало колись і не знає поразок у сьогоденні. Якщо сучасники Готорна і його добрі знайо-мі-трансценденталісти були історичними оптимістами, вірили у божественність людської свідомості, вважали, що головне для перемоги добрих начал в людині - її «довіра до себе», то автор «Молодого Брауна» був великим скептиком, бачив приховане зло за маскою доброчесності, темні й руйнівні інстинкти у підсвідомості індивіда (як це згодом почали визначати за Зігмундом Фрейдом).


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций