Аналіз образу Фауста у поемі Гете «Фауст»

Розміщено Зарубіжня література в 10 марта 2011

Хто ж такий Фауст? Що так приваблює в цьому образі письменників, художників, композиторів різних часів і народів? Фауст - історична особистість, середньовічний вчений, який займався, за переказами, також магією, «чорнокнижництвом», астрологією. Народна легенда наділила Фауста потужної тягою до знань, презирством до будь-яких «непохитним» авторитетів, безстрашністю думки і діянь. Не лякаючись пекла, він вступає в угоду з дияволом заради знань і радостей земного життя. Відвага розуму дозволяє йому зухвало порвати із залежністю від заборон церкви в ім’я пізнання таємниць природи та повнокровним життю. Саме духовна відвага зробила Фауста символом невтомних пошуків вільної людської думки. Це-то і тягне до нього знову і знову поетів, композиторів, художників. «Фауст» Гете - Видатне явище світової культури і водночас глибоко національну твір. Національна своєрідність позначається вже в самій загальності, філософічності поетичного задуму Гете.

Воно проявляється у змалюванні героя, мучимого розривом між мрією і дійсністю. Національні традиції видно і в особливостях художнього мовлення, у перевазі жвавих ритмів німецької народної вірша (кніттельферса), чимось схожого на російські частівки або раешника, Гете писав «Фауста» все своє життя. Писав з перервами »відкладаючи часом на роки, але «Фауст» продовжував жити у свідомості поета, визріваючи в його внутрішньому світі. Ідея «Фауста», як розповідав сам Гете, «тихо супроводжувала» йому протягом більш ніж 60 років. Він вклав у «Фауста» все, чим жив сам, всі свої враження, роздуми, пізнання. А знав Гете багато - в області і мистецтва, і історії, і філософії, і природничих наук (геології, мінералогії, анатомії, ботаніки). Гете успадкував універсалізм великих гуманістів епохи Відродження. «Фауст» зростав і накопичував силу у міру того, як зростав творчий і людський досвід його творця. У ньому - синтез усієї творчості Гете, відгомони мало не всіх його творів.

Перша літературна обробка історій про Фауста належить; як припускають, Йогану Шпіса-Видавцю «народної книги». У її заголовків зазначено, що книга видана, «щоб служити загрозливим і отвращающим прикладом і щирим попередженням усім безбожним і зухвалим людям». Богобоязливий протестант Шпис засуджував Фауста за безбожництво. Але в самій «народної книги» звучить і захоплення сміливістю вченого. У ній є, наприклад, такі слова: «окрилив він, як орел, захотів осягнути усі глибини неба і землі». У «Трагічною історії доктора Фауста», написаної Крістофером Марло, Фауст зображений як титанічна натура, відважний шукач нових шляхів у науці, який відкидає феодальний світ і його ідеологію. У задуманої Лессингом драмі на фаустіанську сюжет герой повинен був вийти переможцем над силами пекла. За свідеттельству одного із сучасників Лессінга, в цій не знайденої (а може бути, і що залишилася ненаписаної) драмі Фауст говорив, звертаючись до Князю тьми і його підручним: «Ви не здобули перемоги над людством і наукою». М. Клінгер написав про Фауста роман, Зобразивши його бунтарем проти феодальних порядків і захисником пригноблених селян. Гете створив поему про сенс існування людини і людства, про сенс і напрямку історії. Його «Фауст» вражає сміливістю художнього задуму. Герой поеми - універсальна особистість, символ людства, що шукає істину і спрямованого вперед. Гете поставив героя лицем до лиця не тільки з конкретними соціально-історичними обставинами, але і з усією історією, зі Всесвітом, зі світобудовою. Людина перед обличчям історії і світобудови-в зухвалості цієї ідеї проступає пробуджена переломною епохою віра вбезг межовість можливостей людини, проявляється історичний оптимізм, притаманний світовідчуттям просвітителів XVIII ст.

З образом Фауста Гете зустрівся ще в дитячі роки: восьмирічним хлопчиком він побачив цього героя як персонажа лялькової вистави на ярмарку. Це було в середині XVIII століття у Франкфурті-на-Майні, де Гете народився і виріс. Його прадід і дід були ремісниками, батько - юристом, мати - дочкою бургомістра (міського голови). Гете отримав різнобічну домашню освіту: вивчав класичні та європейські мови, історію, географію, математику, музику, живопис, потім навчався на юридичному факультеті Лейпцігського і Страсбурзького університетів. У Страсбурзі на початку 70-х років XVIII ст. під пером зовсім ще молодої людини, студента, виник так званий «Пра-Фауст» - перший варіант великого твору, завершеного Гете в 1831 р., у 82-річному віці, за рік до смерті. Коли з’явився «Пра-Фауст», Гете у свої 20 з гаком років був вже провідним поетом «Бурі і натиску» - течії, що об’єднав бунтарски налаштовану молодь; цей рух називають також штюрмерскім, а «бурхливих геніїв» Штюрмера (від німецького, що означає : буря). Жалюгідною навколишньої дійсності «бурхливі генії», як називал’і себе представники цієї течії, протиставили культ вільної людини, вільного почуття, природи й народної поезії. Природа, вважали вони, відкриває шлях до свободи, до позбавлення від панування тиранії і лицемірства. Теоретиком і вождем течії був старший друг Гете Готфрід Гердер. Сміливий мислитель, гострий критик феодальних порядків і духовного застою, Гердер відкрив для «бурхливих геніїв» великого Шекспіра, пробудив у них інтерес до німецького фольклору. «Бурхливі генії» були виконані спраги діяльності, але в умовах нерозвиненого демократичного руху не знали, куди, докласти свої сили. Почуття били в них через край, відбиваючись у підвищеної емоційності їх творів.

  • Душа у вогні, немає сили більш,
  • Мерщiй у сідло і на простір!
  • Вже вечір плив, пестячи полі,
  • Висіла ніч біля краю гір.
  • Натовпом чудовиськ ніч дивилася,
  • Але серце співало, нісся кінь,
  • Яке життя в мені кипіла,
  • Який в мені палав вогонь!


Рекомендую також наступні твори:

  • Твір аналіз фіналу поеми Гете «Фауст»
  • Образ Рафаеля в трагедії Й. Гете
  • Фауст був героєм саме для Гете
  • Бій добра і зла у трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст»
  • Двобiй добра i зла у трагедiї Йоганна Вольфганга Гете «Фауст»



  • загрузка...