Щастя в розумінні Некрасова

Розміщено Зарубіжня література в 8 марта 2011

Щастя людське. Хто знає, що це таке? Може той, хто говорить про себе: «Я щасливий», пояснити значення цього слова, дати визначення цьому поняттю?

У всі віки філософія, психологія та мистецтво стикаються з цим питанням. У всі віки кращі уми людства намагалися знайти вирішення цієї загадки. Виникали дивні концепції «щастя після життя», що знайшли найширше застосування в релігійних культах. Виникло поняття про певний міфічний «сенс життя», і нібито саме досягнення «життєвої мети» є справжнім щастям. Але як не билися мудреці з мудреців, вони не знайшли ніякого «сенсу життя», ніякого «еліксиру щастя».

З області філософії питання про сутність щастя постійно переміщувався в область політики та культури. Класичним зразком такого переміщення є поема Некрасова «Кому на Руси жить хорошо» (зрозуміло, це одна сторона цього багатогранного твори, але при розгляді теми справжнього твори немає потреби замислюватися над політичними і соціальними аспектами).

Семеро чоловіків вирушили в далеку дорогу, щоб знайти на Русі щасливої людини. Шукали вони простим способом: були до того, в кому могли припускати щасливця, і задавали питання в лоб: чи щасливий ти?

Але жоден з зустрінутих ними не зміг похвалитися справжнім щастям. У чому причина? Можливо, в тому, що щастя в їхньому розумінні було просто неможливим. Наприклад, попівський щастя - спокій, шана, багатство. Який може бути спокій у «лікаря душ людських»? Якою може бути шану людині, що відірвалася і від панів, і від селян? Яке може бути багатство у людини, що живе «від щедрот» бідного, напівголодного селянства? Очевидно, що щастя в тому вигляді, як воно уявлялося попу, було на Русі неможливим.

Те ж і з поміщицьким щастям. Адже чого хотілося цим оболт оболдуевим?

… Нам шкода, що ти, Русь-матінка,

З охотою втратила

Свій лицарський, войовничий,

Величний вигляд!

Поміщицька думка не може бажати нічого, крім як Валя в ноги селян, красивого будинку та псів полювання. Не може поміщик знайти собі щастя у пореформеній Росії! Адже немає нічого, що замінило б йому старі порядки. Він не може знайти порятунку навіть в роботі, бо не вміє і не бажає працювати:

Працюй! Кому ви надумали

Читати таку проповідь!

Ні поміщик, ні поп, ні Єрмілов Гірін - ніхто не може похвалитися щастям. Немає в цій країні щастя тим, хто міг би бути щасливий в іншому місці. Ні на Русі щастя ні міщанству, ні підприємливості, ні чесності.

І ось, підвівши читача впритул до думки про те, що немає на Русі щастя, Некрасов вводить в поему образ щасливої людини. Дьяков син, Григорій Добросклонов голодний (голодніший, ніж навіть селяни), бідний, і немає у нього нічого, окрім голови, окрім таланту бачити і передавати побачене словами. Він ніяк не може бути щасливий з точки зору попа або поміщика. Йому уготовані «сухоти і Сибір» - і тим не менш, він воістину щасливий. Його щастя недоступне тим, хто шукає спокою, бо як боягузові не зрозуміти радості бою, так обивателеві не зрозуміти, наскільки щасливий бореться. Щастя Григорія в тому, що він міг побачити Русь такою, яка вона є:

Ти і убога,

Ти і рясна,

Ти і забита,

Ти і всесильна,

Матінка Русь! ..

Щастя його в тому, що він свідомо обрав свій шлях-шлях «народного заступника». Щастя його в тому, що він зміг «співати втілення щастя народного! «

Безсумнівно, що і для самого Некрасова щастям була саме боротьба. Але це зовсім не означає, що лише в боротьбі можна знайти щастя. По-моєму, щастя - в тому, щоб жити життям, для якої створений. Для міщанина щастя - одне, для революціонера - інше. Однак Русь, на жаль, нікому не може дати спокою. І лише народжені для боротьби можуть стати на Русі щасливими.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций