Перетворення (переказ)

Розміщено Світова література в 6 марта 2011

Подія, що трапилася з Грегор Замза, описано, мабуть, в одній фразі розповіді. Одного разу вранці, прокинувшись після неспокійного сну, герой раптово виявив, що перетворився на величезне страшне комаха …

Власне, після цього неймовірного перетворення більше вже нічого особливого не відбувається. Поведінка дійових осіб прозаїчно, буденно і гранично вірогідно, а увага зосереджена на побутових дрібницях, які для героя виростають в болісні проблеми.

Грегор Замза був звичайним молодим людиною, що живе у великому місті. Всі його зусилля і турботи були підпорядковані сім’ї, де він був єдиним сином і тому відчував підвищене почуття відповідальності за благополуччя близьких.

Батько його збанкрутував і здебільшого сидів удома, переглядаючи газети. Мати мучили напади задухи, і вона проводила довгі години в кріслі біля вікна. Ще у Грегора була молодша сестра Грета, яку він дуже любив. Грета непогано грала на скрипці, і заповітної мрією Грегора - після того як йому вдасться покрити батьківські борги - було допомогти їй вступити до консерваторії, де вона могла б професійно вчитися музиці. Відслуживши в армії, Грегор влаштувався в одну торговельну фірму і досить скоро був підвищений від дрібного службовця до комівояжера. Він працював з величезною ретельністю, хоча місце було невдячною. Доводилося велику частину часу проводити в відряджень, вставати на світанку і з важким валізою, повним зразків сукон, відправлятися на поїзд. Господар фірми відрізнявся скупістю, але Грегор був дисциплінований, старанний і працьовитий. До того ж він ніколи не скаржився. Іноді йому щастило більше, іноді менше. Так чи інакше, його заробітку вистачало на те, щоб знімати для сім’ї простору квартиру, де він займав окрему кімнату.

Ось у цій-то кімнаті він прокинувся одного у вигляді гігантської огидною стоноги. Спросоння він обвів поглядом знайомі стіни, побачив портрет жінки у хутряній капелюсі, який він недавно вирізав з ілюстрованого журналу і вставив у позолочену раму, перевів погляд на вікно, почув, як по жерсті підвіконня стукають краплі дощу, і знову закрив очі. «Добре б ще трохи поспати і забути всю цю нісенітницю», - подумав він. Він звик спати на правому боці, проте йому тепер заважав величезний опуклий живіт, і після сотні безуспішних спроб перевернутися Грегор залишив це заняття. Він у холодному жаху зрозумів, що все відбувається наяву. Але ще більше жахнуло його те, що будильник показував вже половину сьому, у той час як Грегор поставив його на чотири години ранку. Невже він не чув дзвінка і спізнився на поїзд? Думки ці привели його у відчай. У цей час у двері обережно постукала мати, яка турбувалася, не запізниться він. Голос матері був, як завжди, ласкавий, і Грегор злякався, почувши відповідь звуки власного голосу, до якого домішувався дивний болючий писк.

Далі кошмар продовжувався. У його кімнату стукали вже з різних боків - і батько, і сестра турбувалися, чи здоровий він. Його благали відкрити двері, але він вперто не відмикав замок. Після неймовірного праці йому вдалося повиснути над краєм ліжка. У цей час пролунав дзвінок у передпокої. Дізнатися, що трапилося, прийшов сам керуючий фірми. Від страшного хвилювання Грегор рвонувся з усіх сил і впав на килим. Звук падіння був почутий у вітальні. Тепер до закликів рідних приєднався і керуючий. І Грегору здалося розумніше пояснити суворому начальнику, що він неодмінно все виправить і надолужить. Він почав схвильовано випалює з-за дверей, що у нього лише легке нездужання, що він ще встигне на восьмигодинний поїзд, і нарешті став благати не звільняти його з-за мимовільного прогулу і пощадити його батьків. При цьому йому вдалося, спираючись про слизький скриню, випростатися на повний зріст, перемагаючи біль у тулуб.

За дверима настала тиша. З його монологу ніхто не зрозумів ані слова. Потім керуючий тихо вимовив: «Це був голос тварини». Сестра зі служницею в сльозах кинулися за слюсарем. Проте Грегор сам ухитрився повернути ключ у замку, вхопившись за нього міцними щелепами. І ось він з’явився перед очима стовпилися біля дверей, притулившись до її стулці.

Він продовжував переконувати керуючого, що скоро все стане на свої місця. Вперше він посмів вилити йому свої переживання з приводу тяжкої роботи і безправності положення комівояжера, якого будь-який може образити. Реакція на його появу була оглушливої. Мати безмовно звалилася на підлогу. Батько в сум’ятті погрозив йому кулаком. Керуючий повернувся і, поглядаючи назад через плече, став повільно віддалятися. Ця німа сцена тривала кілька секунд. Нарешті мати стала на ноги і дико закричала. Вона сперлася на стіл і перекинула кавник з гарячою кавою. Керуючий тут же стрімко кинувся до сходів. Грегор кинувся за ним, незграбно насіння своїми ніжками. Йому неодмінно треба було утримати гостя. Однак шлях йому перегородив батько, який став заштовхувати сина тому, видаючи при цьому якісь шиплячі звуки. Він підштовхував Грегора своєю палицею. З великими труднощами, поранивши об двері один бік, Грегор втиснувся назад до себе в кімнату, і двері за ним негайно зачинили.

Після цього страшного першого ранку для Грегора настала принижена монотонне життя в ув’язненні, з якою він повільно звикся. Він поступово пристосувався до свого жахливому і неповороткому тілу, до своїх тонким ніжок-щупальцям. Він виявив, що може повзати по стінах і стелі, і навіть полюбив висіти там довго. Перебуваючи в цьому страшному новому обличчі, Грегор залишився тим же, ким був, - люблячим сином і братом, що переживають всі сімейні турботи і страждають від того, що вніс до життя близьких стільки горя. З свого ув’язнення він мовчки підслуховував розмови рідних. Його мучили сором і відчай, тому що тепер сім’я опинилася без засобів і старий батько, хвора матір і юна сестра повинні були думати про заробітки. Він з болем відчував бридливе огиду, яку відчували найближчі люди по відношенню до нього. Мати і батько перші два тижні не могли змусити себе увійти до нього в кімнату. Тільки Грета, долаючи страх, заходила сюди, щоб швидко забратися або поставити миску з їжею. Однак Грегору все менше і менше підходила звичайна їжа, і він часто залишав тарілки недоторканими, хоча його терзав голод. Він розумів, що вигляд його нестерпний для сестри, і тому намагався сховатися під диван за простирадлом, коли вона приходила забиратися.

Одного разу його принизливий спокій був порушений, тому що жінки надумали звільнити його кімнату від меблів. Це була ідея Грети, яка вирішила дати йому більше місця для повзання. Тоді мати вперше боязко увійшла в кімнату сина. Грегор покірно причаївся на підлозі за звисає простирадлом, в незручній позі. Від переполоху йому стало зовсім погано. Він розумів, що його позбавили нормального житла - винесли скриню, де він зберігав лобзик і інші інструменти, шафа з одягом, письмовий стіл, за яким він у дитинстві готував уроки. І, не витримавши, він виповз з-під дивана, щоб захистити останнє своє багатство - портрет жінки в хутрі на стіні. Мати з Гретою в цей час переводили дух у вітальні. Коли вони повернулися, Грегор висів на стіні, обхопивши портрет лапками. Він вирішив, що ні за що на світі не дозволить його забрати - швидше вчепиться Грете в обличчя. Що увійшла до кімнати сестрі не вдалося відвести мати. Та «побачила величезну бура пляма на квітчастих шпалерах, скрикнула, перш ніж до неї дійшло, що це і є Грегор, верескливо-пронизливо» і звалилася в знемозі на диван.

Грегор був переповнений хвилюванням. Він швидко виліз у вітальню за сестрою, яка кинулася до аптечки з краплями, і безпорадно тупцював за її спиною, страждаючи від своєї провини, У цей час прийшов батько - тепер він працював розсильним у якомусь банку і носив синій мундир із золотими гудзиками. Грета пояснила, що мати в непритомності, а Грегор «вирвався». Батько видав злорадний крик, схопив вазу з яблуками і з ненавистю почав кидати їх у Грегора. Нещасний кинувся навтьоки, роблячи безліч гарячкових рухів. Одне з яблук з силою вдарило його по спині, застрягши в тілі.

Після отриманої рани здоров’я Грегора стало гірше. Поступово сестра припинила у нього забиратися - все заросло павутиною і клейким речовини, що витікає з лапок. Ні в чому не винуватий, але з огидою відторгнуті найближчими людьми, страждає від ганьби більше, ніж від голоду і ран, він замкнувся в жалюгідному самоті, перебираючи безсонними ночами все своє минуле немудру життя. Вечорами сім’я збиралася у вітальні, де всі пили чай або розмовляли. Грегор ж для них був «воно», - щоразу рідні щільно прикривали двері його кімнати, намагаючись не згадувати про його гнітючому присутності.

Одного разу ввечері він почув, що сестра грає на скрипці трьом новим мешканцям - їм здали кімнати заради грошей. Залучений музикою, Грегор наважився просунутися трохи далі звичайного. Через пилу, що лежала скрізь у його кімнаті, він сам був весь нею покритий, «на спині і боках він тягав з собою нитки, волосся, залишки їжі; занадто велике було його байдужість до всього, щоб лягати, як раніше, по декілька раз на день на спину і чиститися об килим ». І ось це неохайне чудовисько промайнуло блискучому підлозі вітальні. Вибухнув ганебний скандал. Мешканці з обуренням зажадали назад гроші. Мати зайшла в нападі кашлю. Сестра уклала, що далі так жити не можна, і батько підтвердив, що вона «тисячу разів права». Грегор щосили намагався знову заповзти до себе в кімнату. Від слабкості він був зовсім неповороткий і задихався. Опинившись у знайомої курній темряві, він відчув, що зовсім не може ворушитися. Болі він вже майже не відчував, а про свою сім’ю, як і раніше думав з ніжністю і любов’ю.

Рано вранці прийшла служниця і виявила, що Грегор лежить зовсім нерухомо. Незабаром вона радісно сповістила господарів: «Подивіться-но, воно здохла, ось воно лежить зовсім-зовсім дохлі!»


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций