Іван Левицький — усеобіймаюче око України

Розміщено Українська література в 3 марта 2011

Іван Семенович Левицький народився 25 лис¬топада 1838 р. в містечку Стеблеві (нині Корсунь-Шевченківський район), що на Черкащині у родині священика.

Іван Левицький навчався в Богуславському духовному училищі (1847-1852), у Київській духовній семінарії (1853-1859) і в Київській ду¬ховній академії (1861-1865).

Після закінчення академії І. Левицький обирає фах учителя російської словесності (української тоді не викладали): працює в Полтавській духовній семінарії (1865-1866), у гімназіях польських міст Каліша (1866) і Сєдлеця (1867-1873), у Кишинівській гімназії (1873-1885). Саме в цей період під прибраним ім’ям Нечуй І. Левицький розпочав літературну діяльність: друкує перші твори у львівському журналі «Правда» («Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа»). Кращі здобутки письменника припадають на 70-80-і роки XIX ст.: роман «Хмари», повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки».

1885 р. письменник виходить на пенсію й оселяється в Києві. Тут він цілковито присвячує себе літературній діяльності. У 80-90-х роках

XIX ст. з’являються друком оповідання «Афонський пройдисвіт», казка «Скривджені і нескривджені», повість «Поміжворогами». Напочатку XX ст. у творчості І. Левицького переважають статті, рецензії, нариси. У 1899-1914 рр. І. Левицький здійснив 8-томне видання своїх творів.

Він також завершив задуманий Т. Шевченком і зроблений П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.

Помер І. Нечуй-Левицький на 80-му році життя у 1918 р. під час революційної руїни в будинку для перестарілих, самотній, у голоді й холоді. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Іван Левицький - се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України.

Іван Франко

…З погляду на високе артистичне змалювання селянського життя і добру композицію «Кайдашева сім’я» належить до найкращих оздоб українського письменства.

Іван Франко

Се вже не та поетична, декуди аж переборщено поетична та квітчаста мова Марка Вовчка, не штучна, силувана, академічно неповертлива мова Куліша, - се переважно буденна мова українського простолюддя, проста, без сліду афектації, але, проте, багата, колоритна і повна тої природної грації, якою вона визначається в устах людей з багатим життєвим змістом.

Іван Франко

Розповідь майже скрізь іде на діалогах, що справляють враження звукової мови. В кожній описовій чи розповідній подробиці розкри¬вається обмеженість, темнота, егоїзм дрібних власників, які, наче білка в колесі, борсаються в колі дрібновласницьких інтересів.

Олександр Білецький


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций