«Автопортрет» Т. Г. Шевченка (1840—1841) (твір-опис за картиною)

Розміщено Зарубіжня література в 27 февраля 2011

Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.

Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, «шевченківські» очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?

Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.


Рекомендую також наступні твори:

  • Твір-опис за картиною Шевченка «Автопортрет» (1840 р.)
  • СЛАВІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
  • Моя улюблена поезiя з «Кобзаря» Т. Шевченка
  • Факультет англійської мови
  • Образ матерi у творах Т. Шевченка



  • загрузка...