Оспівування визвольної боротьби у поемі Джорджа Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда»

Розміщено Шкільні твори в 26 февраля 2011

Романтична поема «Паломництво Чайльд Гарольда» — один з найкращих здобутків лірико-романтичного напряму в літературі. В основі поеми лежить ліричний щоденник самого поета. Образ героя, якого Байрон спочатку хотів назвати Бюрюном (середньовічна форма прізвища Байронів), відбивав майже везамасковані автобіографічні риси. Чайльд Гарольд відчуває велике розчарування в навколишньому, безпросвітний сум, утому й пересиченість. Конфлікт його з усім існуючим непримиренний, але він не втручається в хід подій, усвідомлює себе жертвою долі. У песимізмі та розчаруванні Гарольда знайшли відображення настрої буржуазно-демократичної інтелігенції Західної Європи після поразки французької революції 1789—1794 рр.

Це розчарування було зумовлене не тільки політичною реакцією. Значною мірою воно було наслідком втрати віри у можливість перемоги царства розуму, про яке писали і яке провіщали просвітники. З розвитком поеми ідейний акцент переміщується з образу Гарольда на зображення народів Південно-Західної Європи. Справжнім героєм поеми виступає народ Іспанії, який страждає і бореться, а також поневолений народ Греції. Байрон малює драматичні строфи про вторгнення до Іспанії військ Наполеона і героїчну боротьбу іспанського народу проти іноземних загарбників. Автор показує підлість іспанської аристократії, яка або стоїть осторонь боротьби, або зраджує інтереси свого народу. З розвитком поеми ідея свободи стає провідною. З’являється надія на світле майбутнє. У мову героя поет також вкладає власні думки про боротьбу, які надають поемі нової інтонації — надії і бадьорості. Навіть велична краса природи протистоїть потворності й убозтву сучасного суспільного життя. Поет пише:

О, господи, какой здесь рай кругом! Как небо одарило край счастливьійі.. Лишь человек рукою нечестивой Рад портить все…


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций