Роман Ч. Діккенса про пригоди хлопчика Олівера Твіста

Розміщено Шкільні твори в 26 февраля 2011

Пригодницький роман широко представлений у світовій літературі і у творчості Ф. Купера, О. Дюма-батька, Е. Сю, Р. Л. Стівенсона і багатьох інших авторів. Але роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» хоча й позначений як «пригода», все ж не може бути названий пригодницьким у повному розумінні слова. Але його мета - не стільки розважити читача авантюрною інтригою, скільки привернути його увагу до больових точок суспільства, сучасного письменнику. Чому саме таку форму обрав Ч. Діккенс? Передусім тому, що без авантюрної інтриги роман втратив би свою гостроту і перетворився б на набір повчальних фраз. Але Діккенс написав роман, у якому події змінюються досить швидко, а саме життя і доля його героя стає предметом таємних інтриг. Уйого творі є всі риси, характерні для авантюрного роману: стрімкість розвитку подій, загострення пристрастей, викрадення і переслідування, таємниці і загадки, що врешті позитивно розв’язуються. Та й щасливий фінал - це теж прикмета пригодницького роману.

Головний герой - Олівер Твіст - дитина, а це означає, що найкращий спосіб розкрити його характер - показати в дії, у мінливих обставинах. І письменник примушує героя активно діяти - утікати з дому гробовщика, де його принижували, били, годували об’їдками. Стикаючись у різних ситуаціях з людьми різних моральних переконань, Олівер робить вибір, що визначає його долю. Природжене почуття порядності примушує його піддавати сумніву лжеромантику злочинного побуту лондонського дна. А різка зміна життя після спроби пограбування біля книжкової крамниці, доброта людини, яка пожаліла Олівера, переконують хлопчика, що чесність, доброта, порядність - не порожні слова. І найгіршою є не стільки бруд фізичний, скільки ниці людські пороки, якими керуються люди типу Сайкса чи головного наглядача робітного дому.

І неважливо, щиро непорядна людина чи живе подвійною мораллю,- це все недобре, бо правда лише одна: зовнішні манери порядної людини нікого не введуть в оману, якщо насправді це не так. І зрозуміти це Оліве-ру допомагають власні спостереження у стрімко мінливих життєвих ситуаціях. Таким чином, авантюрна інтрига у творі «Пригоди Олівера Твіста» підпорядкована загальному задуму і розкриттю ідеї роману.

Роман Ч. Діккенса про пригоди хлопчика, у якого відняли навіть ім’я матері,- це твір високого гуманістичного смислу. Письменник примушує по-новому подивитися на загальноприйняті поняття про порядність, респектабельність, якими так пишалися його сучасники. Безумовно, зовнішні прояви гарного виховання важливі, але що за цими манерами, що за білим жилетом? Ч. Діккенс примушує читача разом з Олівером Твістом побачити виворіт життя. Як мало, виявляється, істинної доброти і співчуття в людях, котрі хизуються своєю доброчинністю. Можна виголошувати гучні гасла про милосердя до сиріт, але при цьому привласнити їхні гроші, а їм дати можливість помирати від голоду, хвороб і биття, яким щедро нагороджувала сиріт господиня ферми, котра примушувала дітей працювати на себе. Так само постраждав і трубочист, котрий знищив не одне людське життя, вирішуючи свої матеріальні проблеми. Та й гробовщик, до якого потрапив Олівер із робітного дому, не був добрим.

Письменник порушує питання про міру добра у кожній людині. Саме ця часточка добра і співчуття визначає істинну гуманістичну цінність. Показуючи людей, котрі по-доброму поставилися до Олівера, відкинувши упередження, автор стверджує: світ не без добрих людей. І більше того, на доброті і небайдужості цих людей тримається справедливість. Діккенс внутрішньо бажав цієї справедливості завжди, тому показав її перемогу у своєму романі. Порок покараний. Сайкс, втілення жорстокості і злоби, випадково гине від своєї ж петлі, і в цьому рука Божа. Старий єврей, котрий наживався на крадіжках і проституції, на совісті котрого понівечені долі хлопчиків і знищені життя, постає перед судом. Зведений брат Олівера і його таємний ворог змушений розповісти хлопчикові істинну історію його народження і повернути йому майно родини. Отже, можна сказати, що основа роману, його гуманістичний смисл полягає у тій вірі у перемогу добра і справедливості, яка складає суть роману. Заклик до добра і милосердя на кожній сторінці книги про пригоди хлопчика-сироти у дорослому суворому світі.

Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. І Чарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знайшов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без романтизації.

У передмові до одного з видань роману «Пригоди Олівера Твіста» Діккенс писав: «Мені здалося, що зобразити реальних членів злочинної групи, намалювати їх в усіх їхній потворності, показати злиденне їхнє життя…- означає… допомогти суспільству». Його представники лондонського дна відверто потворні навіть зовні, тим більше у своїх звичках. Ось б’є в котрий раз свого білого собаку Сайкс, який не знає жалощів ні до кого. Так, як і цей білий собака, звикла собі на лихо до нього Ненсі. Щиро і сильно покохавши Сайкса, Ненсі намагається захистити його від усіх бід. Але чи здатен він це оцінити? Певно, ні. І в цьому ми переконуємося, коли він розправляється з Ненсі безжально. Чи міг він пожаліти дитину, яка була для нього лише інструментом для крадіжок! Поранений під час нічного нападу, Олівер покинутий напризволяще. Порятунок хлопчика - справа рук добрих жінок, здатних зрозуміти і повірити людині, знайти у серці співчуття. Оповідаючи про пригоди Олівера Твіста, Ч. Діккенс розгортає широку панораму дна суспільства. Холодні сірі нічні лондонські вулиці, в яких не знайдеш прихистку; брудні й смердючі лігвища - обитель усіх пороків. Ця атмосфера теж виховує. І не в усіх стає мужності протистояти брудові, котрий панує довкола. Голод і приниження часто примушують маленьких людей хитрувати, брехати і зраджувати. Жорстокість світу породжує жорстокість дитини. Саме це хвилює письменника, який свідомо оголює найстрашніші виразки англійського дна, бажаючи звернути на них увагу суспільства. Письменник вважає, що проблема виховання людини - справа усього суспільства. Одне із завдань роману «Пригоди Олівера Твіста» - показати сувору правду заради того, щоб примусити суспільство бути справедливішим і милосерднішим. З іронією автор вставляє зауваження з приводу тієї чи іншої ситуації, коли респектабельні англійські джентльмени брезгливо відвертаються від бідних знедолених людей, котрі опинилися в робітному будинку. Один із таких героїв-джентельменів Діккенса навіть не має імені, він просто названий паном у білому жилеті. Не зробивши нічого гарного для Олівера та інших сиріт, він пророкує хлопчикові в’язницю і страту. Так письменник порушує ще одне питання: що являє собою істинна вихованість, і чи можлива вона без доброти і милосердя. Відповіддю на це питання є увесь роман. І гарне, і негарне у людині може змінювати життя, суспільство людей. І дуже важливо, якими моральними принципами живуть ті люди. Таким є погляд Ч. Діккенса на проблему виховання.

 


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций